ДЕНЬ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ ВІД ФАШИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ

Операція “Захід”: наймасовіше переселення жителів Західної України

70 років тому, 21 жовтня 1947 року, радянська влада виселила майже 27 тисяч сімей "активних націоналістів та бандитів". Українців відправили до Сибіру.

"Правильно вчинив наш уряд, що вивозить тих, хто йде проти радянської влади, хто заважає нам чесно працювати на користь нашої Батьківщини" - цитував робітника у доповідній записці секретар Дрогобицького обкому пан Горобець. Партієць наголошував, що загалом виселення пройшло без ексцесів, а населення міст та сіл схвально зустріло акцію. У тому ж документі він згадував слова енергетика дрогобицької електростанції: "Скільки я прожив на світі, але такої влади ще не бачив. Це не люди, а варвари. Не розібравшись хватають дітей, жінок, старців, і, попри зиму, вивозять їх до Сибіру".   

Історичні портрети діячів Реформації: до 500-ї річниці Реформації

Петро (П’єр) Вальдо

статуя П'єра Вальдо, 1868 р.,
меморіалі Лютера, м. Вормс, Німеччина

Петро (П’єр) Вальдо або Вальдус (фр. Pierre Valdo; 1140-1217рр.) – засновник релігійного руху вальденсів, названого, можливо, з його ім’ям (по іншим тлумаченням, воно походить від vallis (долина)).

Засновник єресі вальденсів, що дав їй ім’я, успішний ліонський купець П’єр Вальдо, відмовився від належного йому майна, яке віддав дружині, а залишки грошей – бідним, щоб жити в бідності та подібно апостолам бродити по дорогах, проповідуючи Євангеліє і закликаючи народ до покаяння. Вальдус почав проповідувати та навчати на вулицях своїм ідеям простоти і бідності: «Ніяка людина не повинна служити двом господарям: Богу та мамоні»^*. Його прихильників стали називати «ліонськими бідняками», а згодом вальденсами. Пізніше вальденси сформулювали тезу про те, що розбещена багатством римська церква втратила святість і тепер не мають ніякої сили.

Тому вальденси вважали, що право здійснювати таїнства має не той, хто отримав священицький сан, а будь-який мирянин, який, відповідно до заповідей Христа, веде жебрацький спосіб життя, позбавлений постійного притулку та часом навіть даху над головою. Крім того, вони відмовилися від католицьких богослужінь, не вшановували ікони та хрести, не несли військову службу і створили власну церкву з виборними єпископами.

Вальденси досі існують у П’ємонті. У 1970-х роках Італійська Вальденсіанская церква з’єдналася з методистами^*, сформувавши Chiesa Evangelica Valdese (Вальденсіанська церква), що входить у Всесвітню Раду Церков. У Швейцарії й Італії до сьогодні існують невеликі групи послідовників цього вчення.

*  Словничок

Мамона (грец. Μαμμωνας) – слово, що використовується в Євангеліях і в талмудійському словнику в негативному значенні: «багатство, земні блага», оскільки людина на них покладає свою надію і прив’язана до них.

Методизм (методистська церква) — протестантська церква, поширена головним чином у США, Великій Британії.

взято тут

«Великий терор»: 1937–1938. Коротка хроніка

Події «Великого терору» тільки в невеликій своїй частині виходили на поверхню громадського життя: в радянській пресі з’являлася інформація лише про великі та – на місцевому рівні – про малі показові процеси, що супроводжувалися погромною пропагандою. Особистий досвід людини, яка потрапила в жорна репресій, також не міг розкрити загальної картини того, що відбувається. Тим самим масштаб, структура і механізми репресій залишалися прихованими як для більшості сучасників (за винятком, зрозуміло, «авторів» і головних виконавців терору), так і для декількох поколінь істориків. Зараз сукупність доступних джерел дає можливість роздивитися креслення «Великого терору» більш-менш виразно. Проте в даній хроніці ми не прагнули представити це креслення як зв’язне ціле, – наше завдання було значно простішим: дати уявлення про послідовність репресивних подій, супроводжуючи головні з них мінімальним коментарем. Переважно хроніка базується на документах ЦК ВКП(б) і НКВС СРСР – перш за все на директивах, що регламентували динаміку репресій, їх ідеологічні, кількісні та процесуальні параметри. Персональний аспект репресій ми не підкреслювали цілком свідомо: у кожної сім’ї, у кожного співтовариства – своя хроніка трагічних дат, свій мартиролог, і не наша справа вирішувати, хто з сотень тисяч безневинних жертв заслуговує, а хто не заслуговує згадки (ми згадуємо лише імена «архітекторів» терору, а також фігурантів «показових процесів» – акцій, що мали явне політичне значення і відігравали роль символічного залякування).

Тут же, мабуть, слід зазначити, що хід репресій в описуваний період не був рівномірний – перебіг «Великого терору» найгрубішим чином можна розділити на чотири періоди:

Ø  жовтень 1936 – 1937 лютого (перебудова каральних органів, установка на чищення партійної, військової й адміністративної еліти від потенційно опозиційних елементів в умовах загрози «імперіалістичної агресії»);

Ø  березень 1937 – 1937 червня (декретування тотальної боротьби з «дворушниками» та «агентами іноземних розвідок», продовження чищення еліти, планування і розробка масових репресивних операцій проти «соціальної бази» потенційних агресорів – куркулів, «колишніх людей», представників національної діаспори і т.п.);

Ø  липень 1937 – 1938 жовтня (декретування і реалізація масових репресивних операцій – «куркульської», «національних», проти ЧСИР; інтенсифікація боротьби з «військово-фашистською змовою» в РККА, з «шкідництвом» у сільському господарстві та ін. галузях);

Ø  листопад 1938 – 1939 (так звана «берієвська відлига»: припинення масових операцій, скасування більшості надзвичайних механізмів позасудової розправи, часткове звільнення арештованих, ротація і знищення «єжовських кадрів» у НКВС).

Срочная военная служба: призыв в армию 2017

Дважды в год во всех областях Украины производится набор на срочную военную службу, в рамках которой в армию забирают тысячи украинцев. С особенностями призыва в 2017 году, сроками проведения и основаниями для отсрочки разобрался Юридический портал Украины.

Защита Отечества, независимости и территориальной целостности Украины является конституционной обязанностью украинцев (ст. 65 Конституции и ч. 1 ст. 1 Закона Украины «О воинской обязанности и военной службе»).

Воинская обязанность устанавливается с целью подготовки граждан Украины к защите своего государства, обеспечения личным составом ВСУ, других образованных в соответствии с законами Украины воинских формирований, а также правоохранительных органов специального назначения и Государственной специальной службы транспорта, должности в которых комплектуются военнослужащими. Составляющей частью воинской обязанности является срочная служба в армии.