Нехрестоматійна біографія молодості українського драматурга
Українські письменники-модерністи близькі й далекі, закатовані на Соловках і піднесені до рівня не лише культурних, але й політичних ідолів на батьківщині, вигнані в еміграцію, але не зламані життям.
Цей текст – спроба перетворити постать драматурга й генія української літератури на живу людину зі своїми проблемами й переживаннями, першим коханням і юнацькими театральними постановками – усім тим, чим живуть його ровесники сто років опісля. Хто такий Микола Куліш? Читай цікаві факти з його біографії: про що мріяв, як жив і кого кохав український драматург.
Цікаві факти – перший краудфандинг
Тепла Херсонщина. Холодна хата сім’ї наймитів. У День святого Миколая народжується Микола Куліш – драматург, інтелектуал, людина з крутим почуттям гумору і дуже коротким життям.
Село Чаплинка, крім того, що дало життя Кулішеві, як тоді, так і зараз нічим особливим не вирізняється. Це прозвучить дещо дивно, але найщасливіші дні в дитинстві Миколи минули за шкільною партою. Щоправда, один шкільний день запам’ятався не тільки безпосередньою дитячою радістю, але й глибоко прокушеною лівою рукою: коли маленький Коля окрилено й легковажно біг вулицею додому, на нього кинувся величезний пес. Мати обмила, перев’язала, а потім покарала – син забруднив кров’ю нову сорочку. Рука гоїлась важко.
У 1905 році Коля закінчив школу з «похвальним листом». Йому 14 років. У наступному абзаці біографія могла би скорочено розповісти про те, як він наймитував, повторював долю своїх батьків і мріяв про вільне життя, цікаві книжки і хорошу освіту, але є одне «але»: Куліш був здібним учнем, добре проявив себе в школі, і щедра місцева інтелігенція зібрала малому 100 карбованців на навчання в Олешківському міському чотирирічному училищі.
Від Чаплинки до Олешків – 86 кілометрів. Микола Куліш подолав їх на повільному сільському возі. Кажучи про час, це десь так само, якби сучасний студент із периферії їхав на пари в обласний центр на гіроскутері. Херсонські піски, через які проїжджали і в яких грузнули, нагадували хлопцеві морські хвилі, захоплювали й відвертали від думок про розлуку з рідним домом і невідомість майбутнього. Попереду було вже не дитинство, але ще не доросле життя – неймовірно цікавий період статевого дозрівання, формування життєвих переконань і навичок. Поруч друзі, які потім залишаться на все життя.
Патріот-нонконформіст
Хлопець підростав, і дедалі більше ставав схожим на батьків, хоча намагався від цього відхрещуватися. Від матері Куліш успадкував талант сторителінгу і чуття художника. Батько подарував неспокійний дух, байдужість до грошей і матеріалізму. Свій відбиток залишили і козацькі гени: Кулішеві передалася внутрішня зібраність, працьовитість, витривалість, невидимий вольовий стрижень і сміливий дух. Це все вкупі створило фантастично цікавий букет гарячого характеру, який юнак не соромився показувати.
Наприклад, тоді, коли йшлося про мову. Зрозуміло, що єдина школа в південноукраїнській Чаплинці була російськомовною. Учні студіювали грамоту та інші складні речі «великоімперською», але виходили на перерву й щебетали рідною українською – мовою батьків і друзів.
Усе змінилося після переходу Куліша в Олешки. Там українську мову з учнів відверто й цинічно виганяли, намагаючись вибити з них «селюків». Це «непорозуміння з мовою» слід було пережити й осмислити, що було для Куліша морально складно. На принизливі знущання він відповідав гострою і грубуватою говіркою. Тоді ж він уперше усвідомив себе «мужиком», тим, кого з нього так уперто намагались вигнати, і не соромився цього протягом життя.
В останньому класі Олешківської гімназії Куліш написав свій перший серйозний вірш – звісно, українською, нехай мужицькою та приниженою, але рідною.
Худі оверсайз і каучсерфінг
Коли Куліш приїхав в Олешки, грошей у кишені ледве вистачало на їжу, про власне житло він і мріяти не міг. Довелося проситися до людей – на довготривалий каучсерфінг. Колю прийняла до себе родина Алейникових, у якій було ще дев’ятеро рідних дітей. Можна собі уявити, як класно було Кулішу навесні, коли можна було вирватися з дому на вулицю й провести весь день просто неба із книжкою в руках. Гірше було взимку: темними вечорами доводилось стояти в черзі до гасової лампи, щоб елементарно вивчити уроки.
Після квартири Алейникових Куліш перебрався до притулку, з якого його теж досить швидко вигнали – за хуліганські віршики про вчителів. Микола влаштувався у шкільного приятеля Миші (Мішеля) Перерви. Від квітня до жовтня жив переважно в саду, де можна було сховатися від чужих очей і від думок про відсутність даху над головою. До батьківського дому повертатися не хотілося, там господарювала мачуха – хоча й добра, але чужа.
Хоч би яким крутим був характер і хоч би як хотілось не зважати на думку інших, Куліша хвилювала його зовнішність. Нічим не особливе кругле обличчя, темні очі, темне волосся, одяг із чужого плеча, відсутність грошей – це все закривало для Куліша шляхи до нових знайомств, яких так хотілося. Його душу шкребли гострими котячими кігтями всі можливі приниження – і від власної недосконалості, і від невміння м’яко поводитися з людьми й легко ставитися до уколів долі. Десь у цей період з’явилося вигадане ім’я «Кляус», за яким Куліш ховався від переживань. Він створив собі образ, якому дуже хотів відповідати, і це йому непогано вдавалося. Принаймні статус лідера серед ровесників Микола собі заробив.
Нетворкінги креативного класу
У квартирі Мішеля Перерви формується підпільний гурток самоосвіти, причому батько Мишка був під наглядом за політичну «неблагонадійність». Заздрісники називали цю нетворкінгову інтелектуальну тусовку скептично-романтично – «Ліга вільного кохання». Хлопці, а серед них і Куліш, збиралися читати дешеві книжки, петербурзькі газети, виступали з рефератами. Коли прийшла перевірка (хтось не витримав і обмовився), хлопці встигли сховати всі книжки в солом’яну стріху, але трійки з поведінки отримали.
Навчався юний Куліш не блискуче, з математикою взагалі не дружив, зате весь вільний час читав і перечитував. Йому здавалося, що в книжках можна знайти правду і щастя, а звідти перенести їх і в життя. Із тодішніх захоплень у літературі – Сократ, Платон, Шекспір, Шиллер, Байрон, Шевченко і Достоєвський, на дозвіллі – Євангеліє від Івана… Не дуже схоже на список бідного сільського хлопчиська з родини наймитів, чи не так?
В училищі з’являються перші спроби пера. Одна з них – бешкетна поема про ляпи шкільного життя, у якій Куліш висміяв учителя. Творик пішов по руках, дійшов до самих викладачів, які прийняли рішення про відрахування. На загальних зборах Куліша ніхто не підтримав. Розчарований і вражений, не кажучи жодного слова, Микола зібрав книжки, встав і пішов. Попри це завдяки заступництву окремих учителів йому дозволили скласти іспити за 4-й клас і дістати змогу перейти до гімназії. Микола вступає до олешківської чоловічої гімназії, мешкає у квартирі гімназійного приятеля, яку вони орендують у родини Невеллів, на харчі заробляє репетиторством – і це в 16 років!
У цей час Микола почав захоплюватися театром. Важко сказати, що саме тоді ставили в професійному театрі – чи то російському, чи то українському. Відомо, що в 1914 році він брав участь у «Гуртку шанувальників драматичного мистецтва», який поставив у літньому театрі українську комедію «Хатня революція». Хлопці тоді зробили хитрий маркетинговий хід: на афішах слово «хатня» було написане маленьким шрифтом, а «революція» – величезними літерами. Звісно, з такою рекламою вистава була приречена на аншлаг.
Те саме кохання
1911 рік. Куліш – жвавий юнак із веселими карими очима. Йому 19, він стрункий і високий, його зовнішність уже приваблює, а не відштовхує, він не соромиться знайомитися й мріяти. Як і в усіх у цьому віці, періоди пристрасної закоханості змінюються на розчарування, перший секс не дає ні щастя, ні спокою, а серце хоче плакати гіркими слізьми і співати від радості одночасно.
У домівці Невеллів жило троє дівчат, п’ятеро хлопців і їхня, як її іронічно називав на французький лад Куліш, «Маман». У родині любили романси, Микола співав разом з усіма, не соромлячись свого несподівано високого голосу. Тут Куліш знайомиться з майбутньою дружиною – Антоніною (Тосею) Невелль. Взаємне почуття, яке Куліш побачив у старшій від нього на рік зеленоокій милій Тосі, в атмосфері інтелігентної музичної родини він сприйняв з романтичним пориванням душі – це було те саме кохання. Через багато років, сидячи в холодній камері Соловецької тюрми, Куліш згадуватиме цей період юнацьких довжелезних розмов ночами.
До Тосі Куліш буде втікати з військової казарми, за це його звинуватять у дезертирстві. До неї він повернеться після армії, щоб разом почати нову історію їхнього кохання – дорослого, часто цинічного, часто незрозуміло жорстокого. Кохання холодного розуму, а колись – сліпого почуття.
Фактично все життя Куліша було молодістю, яка швидко переросла у зрілість. Що це – прожити 44 роки? Як і багатьох письменників-модерністів, його розстріляли в Сандармоському урочищі й скинули в спільну братську могилу. Лише в недавньому 1997 році місця масових розстрілів віднайшли громадські активісти. У розстрільному списку прізвище Куліша стоїть біля його друга – режисера Леся Курбаса.
Майже все життя Микола Куліш займався літературною творчістю. Він залишив після себе п’єси: «97», «Комуна в степах», «Хулій Хурина», «Зона», «Отак загинув Гуска», «Народний Малахій», «Мина Мазайло» та інші. Більшість із них була поставлена в театрі «Березіль».
Хронологічна таблиця
| Дата | Подія |
| 18 грудня 1892 року | Микола Куліш народився в селі Чаплинка. |
| 1905 рік | Почав навчання в Олешківському міському восьмикласному училищі. |
| 1908 рік | Вступив до Олешківської прогімназії. |
| 1913 рік | Написав свою першу п’єсу – «На рыбной ловле», подав документи до Новоросійського університету, куди його прийняли. |
| 1914 рік | Мобілізований до війська з початком Першої світової війни. |
| 1918 рік | Організував в Олешках «Просвіту», почав писати роман «Трохим Леміш». |
| 1919 рік | Член Дніпровського політвиконкому й завідувач управління народної освіти. |
| З 1925 року | Член «Гарту», згодом президент ВАПЛІТЕ, редактор «Червоного шляху» та «Літературного ярмарку», член «Політфронту», очолює УТОДІК. |
| 1927-1933 роки | Розчаровується у новій владі, починає співпрацю з Лесем Курбасом у театрі «Березіль». |
| 1934 рік | Звинувачений у буржуазному націоналізмі, присуджений до 10 років ув’язнення на Соловках. |
| У період із 27 жовтня до 3 листопада 1937 року | Розстріляний в урочищі Сандармох. |
