Щороку 30 серпня у світі відзначається Міжнародний день жертв насильницького зникнення, або День зниклих безвісти
День зниклих
безвісти встановлено згідно
з резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 65/209 від 21 грудня 2010 року,
за активної підтримки міжнародних правозахисних організацій та
Міжнародного комітету Червоного Хреста. Щороку 30 серпня Міжнародний комітет
Червоного Хреста нагадує світовій спільноті про право родичів людей, які зникли
безвісти знати про долю близьких — це одне з головних положень
міжнародного гуманітарного права і прав людини. Воно діє незалежно від того,
коли і за яких обставин людина зникла безвісти. З моменту
повномасштабного вторгнення практика насильницьких зникнень стала однією
з розповсюджених методів залякування громадян на тимчасово окупованих
територіях.
Насильницьким зникненням уважається арешт, затримання, викрадення чи позбавлення волі в будь-якій іншій формі представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави, при подальшій відмові визнати факт позбавлення волі або приховування даних про долю чи місцезнаходження зниклої особи, унаслідок чого цю особу залишено без захисту закону. До насильницьких зникнень зазвичай удаються як до стратегії насадження у суспільстві атмосфери терору. Зазвичай насильницькі зникнення супроводжуються жорстокими тортурами, приниженням людської гідності затриманих, а закінчуються смертю.
