10 переваг читання: чому необхідно читати книги щодня

Як часто ви читаєте? Ні, не новини і статті в інтернеті, а книжки. Чи входить читання до вашої щоденної програмі? Якщо ні, то змушені вам повідомити, що ви багато втрачаєте, як в інтелектуальному, так і в духовному плані. Читання дає людині безліч незаперечних переваг. Ось лише декілька з них.

"ЧУТЬ ПОМЕДЛЕННЕЕ, КОНИ..."

25 января 2018 года Владимиру Высоцкому исполнилось бы 80 лет. И уже почти сорок лет его нет в этом мире. Он ушел в расцвете жизни, в зените популярности, сорвавшись в крутом пике, из которого так и не смог выйти.

"Я КУПЛЕТ ДОПОЮ..."

БУККРОССІНГ

       Бібліотека продовжує діяльність в рамках акції "Буккроссінг: перетворимо весь світ на бібліотеку". До книжкової шафи в міському саду кованих скульптур передано ще 21 нову книгу. Усього під час дії акції бібліотекою "відпущено" 159 книг. Ще одна "вільна полиця" знаходиться у кав'ярні "Симфонія" (торгівельний центр, пр. Миру, 19). 

   

СОНЦЕ СВІТИТЬ ВСІМ

         20 січня ініціативна група проекту "Сонце світить всім" відзвітувала перед громадою про зроблене за останній місяць. Дві найбільш колосальні справи: збір подарунків в скриньці добріх справ і подарунки для Жовтневого інтернату для дітей. 

    Волонтери протягом шести тижнів збирали подарунки для 150 вихованців цього закладу. 20 подарували містяни, ще 50 було зібрано членами баптистської церкви Южного, також до цієї благої справи долучилася АШГ №3.

Приємно, що приймали в цьому участь навіть ті южненці, що зараз мешкають далеко за межами не тільки міста, а й країни: колишня южненка, а зараз жителька Чехії надіслала 40 подарунків для дітей з Жовтневого інтернату. Також зі збором подарунків допоміг одеський благодійний фонд "Дорога до дому".

Спільними зусиллями було зібрано таку кількість подарунків, що 23 січня волонтери планують ще один візит до інтернату, і звичайно ж, знову не з порожніми руками.

Цього року подарунки до свята - не єдине, що отримали вихованці інтернату: для дванадцяти з них на тиждень родини южненців подарували домівку. Двоє хлопчаків - брати 11 та 14 років - біженці з Горлівки.

Родинне тепло, домашні страви, частка власного душевного тепла - такі подарунки в повній мірі здатний оцінити саме той, хто тривалий час був позбавлений всього цього. Прості речі, повсякденні для нас, для цих дітей - справжнє новорічне диво. Для деяких з них навіть похід до кінотеатру був першим у їх житті.
       Головний життєвий урок, який піднесли дітям у ці святкові дні - це урок людяності. Сім'ї, які брали до себе дітей, відвідали людей похилого віку та інвалідів з колядками та подарунками. Діти не лише приймали у цьому безпосередню участь, а й на власні очі побачили й відчули, що справжня людяність в першу чергу полягає в тому, щоб віддавати, а не тільки приймати подарунки. І навіть той, хто знаходиться в складних обставинах, може подарувати радість ближнім і отримати радість у відповідь.


  Присутні не лише розповіли про вже зроблені справи, а й про те, що планується наступними місяцями: загальноміський "Фестиваль Сім'ї" у квітні, екологічний флеш-моб і ще багато добрих та корисних справ.
     

Якщо хочете бути в курсі всіх цих та інших новин проекту, підписуйтеся на офіційну сторінку проекту "Сонце світить всім" на фейсбуці.

"Самостійною, не від кого незалежною"

до 100-річчя проголошення IV Універсалом самостійності України

Інформаційний список

Четвертий Універсал Української Центральної ради — державно-правовий акт, універсал Української Центральної Ради, що проголошував незалежність Української Народної Республіки від Росії. Прийнятий 9 (22) січня 1918 року в Києві.

Універсал проголосив УНР «самостійною, нівід кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу», а виконавчий орган, Генеральний Секретаріат — Радою Народних Міністрів.

Він замінив постійну армію міліцією, доручив провести вибори народних рад — волосних, повітових і місцевих, установив монополію торгівлі, контроль над банками, підтвердив закон про передачу землі селянам без викупу, прийнявши за основу скасування власності і соціалізацію землі. Доручив Раді Народних Міністрів продовжувати розпочаті переговори з Центральними державами і довести до підписання миру; закликав усіх громадян УНР до боротьби з більшовиками.

ЧЕЛОВЕК И ЕГО КАРТИНА

Своей славой “киногорода” Одесса во многом обязана фильму “Броненосец «Потемкин»”, который по сей день считается одним из самых значимых в истории мирового кинематографа. Автор этого шедевра, Сергей Михайлович Эйзенштейн, родился 22 января 1898 года в семье главного архитектора Риги. Окончив в 1915 г. Рижское реальное училище, он продолжил образование в Петроградском институте гражданских инженеров. Весной 1917 г. был зачислен в школу прапорщиков инженерных войск, а после ее расформирования, в марте 1918 г., вступил в ряды Красной Армии. Участие в боях в качестве сапера сочетал с постановками самодеятельного фронтового театра.

Чтобы попасть в Москву, Сергей Эйзенштейн поступил в Академию Генерального штаба на восточное отделение, но военным переводчиком не стал, предпочтя театр и кинематограф. Начинал как художник в театре Пролеткульта, оформил, а затем и поставил несколько весьма своеобразных спектаклей. Два года стажировался у Всеволода Мейерхольда, которого считал своим единственным учителем. Затем перешел работать в кино и в 1925 году поставил свой первый фильм “Стачка”, в котором не было даже намека на ученичество.

Э. Тиссэ, Дуглас Фербенкс, С. Эйзенштейн. 1926 г.

В том же году С. Эйзенштейн получает заказ на постановку эпопеи “1905 год” по сценарию Нины Агаджановой-Шутко. Литературный вариант сценария (более 800 кадров) охватывал все события 1905 г. Эпизоду восстания на броненосце “Князь Потемкин-Таврический” было уделено 44 кадра. Когда же стало ясно, что не удастся окончить картину к 20-летию первой русской революции, режиссер предложил оставить только “потемкинскую” историю. Съемки проходили в сложнейших условиях. Началось с того, что отказался продолжать работу опытнейший оператор Александр Левицкий (он предпочел принять предложение директора Одесской кинофабрики Михаила Капчинского участвовать в работе над фильмом “Кафе Фанкони”). Его заменил молодой Эдуард Тиссэ, с которым, к счастью, быстро удалось найти общий язык.

На съемках фильма
“Броненосец «Потемкин»”

Б. Пастернак, С. Эйзенштейн,
В. Маяковский, Л. Брик, 1924 г.

Многое в картине рождалось на ходу. Знаменитую сцену расстрела на одесской лестнице режиссер придумал, оттолкнувшись от рисунка в одной из французских газет, на котором художник изобразил разгон казаками демонстрантов в районе нынешнего Морского вокзала. Запершись в номере “Лондонской”, Сергей Эйзенштейн за три дня расписал и зарисовал покадрово всю сложнейшую в постановочном плане сцену, а затем снял ее практически без изменений. 

кадры из фильма "Броненосец "Потёмкин""

Картину удалось снять и смонтировать всего за три месяца. Триумфальное шествие "Броненосца "Потёмкина"" началось с кинотеатра "Художественный" на Арбате. Первые зрители, пришедшие туда 18 января 1926 года на премьеру, были поражены не только фильмом, но и премьерной обстановкой. Весь служебный персонал, от билетёра до киномеханика, был одет в морскую форму, а яасад кинотеатра напоминал большую модель военного корабля (на фото). Потом началось поистине триумфальное шествие фильма по всему миру.

Американская киноакадемия признала “Броненосец «Потемкин»” лучшим фильмом 1926 г., на Парижской выставке искусств он получил высшую награду. Позднее картина неоднократно входила в списки “лучших фильмов всех времен и народов”, и до сих пор изучается во всех киношколах мира как образец режиссерского мастерства.

Памятник потёмкинцам 

Кстати, именно благодаря фантазии и мастерству С. Эйзенштейна Большая Одесская лестница стала именоваться Потемкинской. А в 1965 г. в Одессе был открыт памятник Потемкинцам, в основу композиции которого легла не реальная ситуация, а сцена из фильма Сергея Эйзенштейна.

Фильм многократно становился объектом цитирования: “Возвращение «Броненосца»” Геннадия Полоки по одноимен­ной повести Алексея Каплера, “Бумажные глаза Пришвина” Валерия Огородникова, “Гудбай, Ленин” Вольфганга Беккера (Германия), “Голый пистолет 33 1/3” Питера Сигала, “Неприкасаемые” Брайана де Пальма и “Бразилия” Терри Гиллиама (все – США), мультсериал “Симпсоны” и др. Характерно, что больше всего привлекает внимание кинематографистов сцена расстрела на одесской лестнице (например, “Дежа вю” Ю. Махульского). 

Летом 2010 года. во время Первого Одесского кинофестиваля, "Броненосец "Потёмкин"" был показан на огромном экране для многих тысяч зрителей, расположившихся на Потёмкинской лестнице. 

     Александр Галяс, журналист

Магія зимових свят

Чарівне мереживо сніжинок.