Микола Куліш - біографія не з підручника - 130 років від дня народження

 

Микола Куліш: скромний хіпстер із креативного класу ХХ століття

Нехрестоматійна біографія молодості українського драматурга

Українські письменники-модерністи близькі й далекі, закатовані на Соловках і піднесені до рівня не лише культурних, але й політичних ідолів на батьківщині, вигнані в еміграцію, але не зламані життям.

Цей текст – спроба перетворити постать драматурга й генія української літератури на живу людину зі своїми проблемами й переживаннями, першим коханням і юнацькими театральними постановками – усім тим, чим живуть його ровесники сто років опісля. Хто такий Микола Куліш? Читай цікаві факти з його біографії: про що мріяв, як жив і кого кохав український драматург.

Цікаві факти – перший краудфандинг

Тепла Херсонщина. Холодна хата сім’ї наймитів. У День святого Миколая народжується Микола Куліш – драматург, інтелектуал, людина з крутим почуттям гумору і дуже коротким життям.

Село Чаплинка, крім того, що дало життя Кулішеві, як тоді, так і зараз нічим особливим не вирізняється. Це прозвучить дещо дивно, але найщасливіші дні в дитинстві Миколи минули за шкільною партою. Щоправда, один шкільний день запам’ятався не тільки безпосередньою дитячою радістю, але й глибоко прокушеною лівою рукою: коли маленький Коля окрилено й легковажно біг вулицею додому, на нього кинувся величезний пес. Мати обмила, перев’язала, а потім покарала – син забруднив кров’ю нову сорочку. Рука гоїлась важко.

У 1905 році Коля закінчив школу з «похвальним листом». Йому 14 років. У наступному абзаці біографія могла би скорочено розповісти про те, як він наймитував, повторював долю своїх батьків і мріяв про вільне життя, цікаві книжки і хорошу освіту, але є одне «але»: Куліш був здібним учнем, добре проявив себе в школі, і щедра місцева інтелігенція зібрала малому 100 карбованців на навчання в Олешківському міському чотирирічному училищі.

Від Чаплинки до Олешків – 86 кілометрів. Микола Куліш подолав їх на повільному сільському возі. Кажучи про час, це десь так само, якби сучасний студент із периферії їхав на пари в обласний центр на гіроскутері. Херсонські піски, через які проїжджали і в яких грузнули, нагадували хлопцеві морські хвилі, захоплювали й відвертали від думок про розлуку з рідним домом і невідомість майбутнього. Попереду було вже не дитинство, але ще не доросле життя – неймовірно цікавий період статевого дозрівання, формування життєвих переконань і навичок. Поруч друзі, які потім залишаться на все життя.

Патріот-нонконформіст

Хлопець підростав, і дедалі більше ставав схожим на батьків, хоча намагався від цього відхрещуватися. Від матері Куліш успадкував талант сторителінгу і чуття художника. Батько подарував неспокійний дух, байдужість до грошей і матеріалізму. Свій відбиток залишили і козацькі гени: Кулішеві передалася внутрішня зібраність, працьовитість, витривалість, невидимий вольовий стрижень і сміливий дух. Це все вкупі створило фантастично цікавий букет гарячого характеру, який юнак не соромився показувати.

Наприклад, тоді, коли йшлося про мову. Зрозуміло, що єдина школа в південноукраїнській Чаплинці була російськомовною. Учні студіювали грамоту та інші складні речі «великоімперською», але виходили на перерву й щебетали рідною українською – мовою батьків і друзів.

Усе змінилося після переходу Куліша в Олешки. Там українську мову з учнів відверто й цинічно виганяли, намагаючись вибити з них «селюків». Це «непорозуміння з мовою» слід було пережити й осмислити, що було для Куліша морально складно. На принизливі знущання він відповідав гострою і грубуватою говіркою. Тоді ж він уперше усвідомив себе «мужиком», тим, кого з нього так уперто намагались вигнати, і не соромився цього протягом життя.

В останньому класі Олешківської гімназії Куліш написав свій перший серйозний вірш – звісно, українською, нехай мужицькою та приниженою, але рідною.

Худі оверсайз і каучсерфінг

Коли Куліш приїхав в Олешки, грошей у кишені ледве вистачало на їжу, про власне житло він і мріяти не міг. Довелося проситися до людей – на довготривалий каучсерфінг. Колю прийняла до себе родина Алейникових, у якій було ще дев’ятеро рідних дітей. Можна собі уявити, як класно було Кулішу навесні, коли можна було вирватися з дому на вулицю й провести весь день просто неба із книжкою в руках. Гірше було взимку: темними вечорами доводилось стояти в черзі до гасової лампи, щоб елементарно вивчити уроки.

Після квартири Алейникових Куліш перебрався до притулку, з якого його теж досить швидко вигнали – за хуліганські віршики про вчителів. Микола влаштувався у шкільного приятеля Миші (Мішеля) Перерви. Від квітня до жовтня жив переважно в саду, де можна було сховатися від чужих очей і від думок про відсутність даху над головою. До батьківського дому повертатися не хотілося, там господарювала мачуха – хоча й добра, але чужа.

Хоч би яким крутим був характер і хоч би як хотілось не зважати на думку інших, Куліша хвилювала його зовнішність. Нічим не особливе кругле обличчя, темні очі, темне волосся, одяг із чужого плеча, відсутність грошей – це все закривало для Куліша шляхи до нових знайомств, яких так хотілося. Його душу шкребли гострими котячими кігтями всі можливі приниження – і від власної недосконалості, і від невміння м’яко поводитися з людьми й легко ставитися до уколів долі. Десь у цей період з’явилося вигадане ім’я «Кляус», за яким Куліш ховався від переживань. Він створив собі образ, якому дуже хотів відповідати, і це йому непогано вдавалося. Принаймні статус лідера серед ровесників Микола собі заробив.

Нетворкінги креативного класу

У квартирі Мішеля Перерви формується підпільний гурток самоосвіти, причому батько Мишка був під наглядом за політичну «неблагонадійність». Заздрісники називали цю нетворкінгову інтелектуальну тусовку скептично-романтично – «Ліга вільного кохання». Хлопці, а серед них і Куліш, збиралися читати дешеві книжки, петербурзькі газети, виступали з рефератами. Коли прийшла перевірка (хтось не витримав і обмовився), хлопці встигли сховати всі книжки в солом’яну стріху, але трійки з поведінки отримали.

Навчався юний Куліш не блискуче, з математикою взагалі не дружив, зате весь вільний час читав і перечитував. Йому здавалося, що в книжках можна знайти правду і щастя, а звідти перенести їх і в життя. Із тодішніх захоплень у літературі – Сократ, Платон, Шекспір, Шиллер, Байрон, Шевченко і Достоєвський, на дозвіллі – Євангеліє від Івана… Не дуже схоже на список бідного сільського хлопчиська з родини наймитів, чи не так?

В училищі з’являються перші спроби пера. Одна з них – бешкетна поема про ляпи шкільного життя, у якій Куліш висміяв учителя. Творик пішов по руках, дійшов до самих викладачів, які прийняли рішення про відрахування. На загальних зборах Куліша ніхто не підтримав. Розчарований і вражений, не кажучи жодного слова, Микола зібрав книжки, встав і пішов. Попри це завдяки заступництву окремих учителів йому дозволили скласти іспити за 4-й клас і дістати змогу перейти до гімназії. Микола вступає до олешківської чоловічої гімназії, мешкає у квартирі гімназійного приятеля, яку вони орендують у родини Невеллів, на харчі заробляє репетиторством – і це в 16 років!

У цей час Микола почав захоплюватися театром. Важко сказати, що саме тоді ставили в професійному театрі – чи то російському, чи то українському. Відомо, що в 1914 році він брав участь у «Гуртку шанувальників драматичного мистецтва», який поставив у літньому театрі українську комедію «Хатня революція». Хлопці тоді зробили хитрий маркетинговий хід: на афішах слово «хатня» було написане маленьким шрифтом, а «революція» – величезними літерами. Звісно, з такою рекламою вистава була приречена на аншлаг.

Те саме кохання

1911 рік. Куліш – жвавий юнак із веселими карими очима. Йому 19, він стрункий і високий, його зовнішність уже приваблює, а не відштовхує, він не соромиться знайомитися й мріяти. Як і в усіх у цьому віці, періоди пристрасної закоханості змінюються на розчарування, перший секс не дає ні щастя, ні спокою, а серце хоче плакати гіркими слізьми і співати від радості одночасно.

У домівці Невеллів жило троє дівчат, п’ятеро хлопців і їхня, як її іронічно називав на французький лад Куліш, «Маман». У родині любили романси, Микола співав разом з усіма, не соромлячись свого несподівано високого голосу. Тут Куліш знайомиться з майбутньою дружиною – Антоніною (Тосею) Невелль. Взаємне почуття, яке Куліш побачив у старшій від нього на рік зеленоокій милій Тосі, в атмосфері інтелігентної музичної родини він сприйняв з романтичним пориванням душі – це було те саме кохання. Через багато років, сидячи в холодній камері Соловецької тюрми, Куліш згадуватиме цей період юнацьких довжелезних розмов ночами.

До Тосі Куліш буде втікати з військової казарми, за це його звинуватять у дезертирстві. До неї він повернеться після армії, щоб разом почати нову історію їхнього кохання – дорослого, часто цинічного, часто незрозуміло жорстокого. Кохання холодного розуму, а колись – сліпого почуття.

Фактично все життя Куліша було молодістю, яка швидко переросла у зрілість. Що це – прожити 44 роки? Як і багатьох письменників-модерністів, його розстріляли в Сандармоському урочищі й скинули в спільну братську могилу. Лише в недавньому 1997 році місця масових розстрілів віднайшли громадські активісти. У розстрільному списку прізвище Куліша стоїть біля його друга – режисера Леся Курбаса.

Майже все життя Микола Куліш займався літературною творчістю. Він залишив після себе п’єси: «97», «Комуна в степах», «Хулій Хурина», «Зона», «Отак загинув Гуска», «Народний Малахій», «Мина Мазайло» та інші. Більшість із них була поставлена в театрі «Березіль».

Хронологічна таблиця

Дата	Подія
18 грудня 1892 року	Микола Куліш народився в селі Чаплинка.
1905 рік	Почав навчання в Олешківському міському восьмикласному училищі.
1908 рік	Вступив до Олешківської прогімназії.
1913 рік	Написав свою першу п’єсу – «На рыбной ловле», подав документи до Новоросійського університету, куди його прийняли.
1914 рік	Мобілізований до війська з початком Першої світової війни.
1918 рік	Організував в Олешках «Просвіту», почав писати роман «Трохим Леміш».
1919 рік	Член Дніпровського політвиконкому й завідувач управління народної освіти.
З 1925 року	Член «Гарту», згодом президент ВАПЛІТЕ, редактор «Червоного шляху» та «Літературного ярмарку», член «Політфронту», очолює УТОДІК.
1927-1933 роки	Розчаровується у новій владі, починає співпрацю з Лесем Курбасом у театрі «Березіль».
1934 рік	Звинувачений у буржуазному націоналізмі, присуджений до 10 років ув’язнення на Соловках.
У період із 27 жовтня до 3 листопада 1937 року	Розстріляний в урочищі Сандармох.

Джерело

 

НАШІ НОВІ НАДХОДЖЕННЯ

 

НАШІ НОВІ НАДХОДЖЕННЯ

Озерна Д. Книжка для дорослих: Як старшати, але не старіти. – Київ : Yakaboo Publishing, 2021. – 304 с. : іл.

У нашому інформаційному просторі життя всіх людей, старших навіть за 35 років, малопомітне. Чим живуть «дорослі»? Чи правда, що старші люди всі як один хворі, занудні, несучасні, не хочуть сексу і не подобаються собі в дзеркалі?.. Ні, неправда. Давно на часі переглянути ставлення до віку, старшання і старіння, а також хронічних хвороб. Причому не просто «взяти і перестати хворіти», а збагнути, що з нами відбувається, які є ризики й можливості в кожному віку, і продовжили старшати, та не старіти. 

«Книжка для дорослих: Як старшати, але не старіти» у цьому допоможе. У ній йдеться про чинники, що сповільнюють чи прискорюють старіння, про запобігання серцево-судинним хворобам та раку, життя з діабетом та хворобами легень і кишківника, піклування про тіло від очей до кісток, психічний добробут, загальні та специфічні поради з харчування, про менопаузу, ерекцію, секс і те, як жити довго і щасливо. Тільки без магії та чарівних пігулок.

Підлісна Н. Про жінок за 50. Психологія вікових змін. – Київ : Віхола, 2021. – 272 с.

Ви – жінка в розквіті осінньої життєвої пори. І здається, раптом щось пішло не так: світ змінився в гірший бік, усі довкола вас не розуміють, та й ви почуваєтеся не надто добре, не встигаєте за сучасним ритмом на роботі й постійно конфліктуєте з родиною. Що трапилося? Де ви повернули не туди? Яких змін не помітили?

У цій книжці психологиня Наталя Підлісна пояснить особливості жіночих вікових змін, наведе приклади із власної психологічної практики, базовані на реальних історіях, і переконає, що нічого страшного не трапилося, а незручне в нашому суспільстві слово «клімакс» - не таке  страшне, як його малюють.   

Кехейн А. Взаємодія з ворогом. Як працювати з людьми, які не викликають довіри, ні симпатій. – Київ : Лабораторія, 2021. – 160 с.

Усім нам знайома ситуація, коли потрібно розв’язувати певну проблему, але залучені в цей процес люди мають цілковито різні бачення подальших дій. Рішення затягується, робота стоїть на місці, переговори тривають години, дні, тижні…

Адам Келейн допомагає примирити сторони конфліктної ситуації. Він пропонує чіткий план дій щодо того, як можна співпрацювати з кимось особисто неприємним і кардинально іншим. Його методика дозволить легко уникнути прикрих моментів удома, на роботі й у повсякденному житті та досягти поставлених цілей.

Автор книжки має досвід консультацій щодо розв’язання надскладних міжнародних питань, тож обов’язково допоможе впоратися з менш заплутаними і на такими затягнутими в часі проблемами. 

Луб’яна О. Я більше не можу! Антикризові рецепти для мами. – Харків : Основа, 2021. – 127 с. : іл.

Книжка складається з окремих історій про найбільш поширені проблеми сучасних жінок-матерів і містить фахові поради щодо того, як їх вирішити або ж, ще краще, їм запобігти. 

Царенко Н. Як ми псуємо наших дітей і як припинити це робити. – Харків : ШКОЛА, 2021. – 288 с. : іл.

Ця книжка, наповнена сучасними реаліями й найактуальнішими психологічними підходами та ідеями, витримала шість перевидань. У ній зібрано всі найпоширеніші батьківські помилки, а також розроблено цінні практичні поради щодо того, як цих помилок уникати, яких стереотипів у взаєминах із дитиною треба позбутися якнайшвидше, які методи є справді ефективними й конструктивними, як коректно вибудовувати стосунки і що слід змінити в собі, аби дати шанс дитині змінитися на краще.

Лібер Р. Як говорити з дітьми про гроші. – Київ : Наш формат, 2019. – 192 с.

Говорити про гроші – це татуйована тема для багатьох сімей. Мовляв, якщо постійно порушувати фінансові питання, то діти виростуть матеріалістами. Але що буде, якщо не вчити малих поводитися з грішми – витрачати і заощаджувати, віддавати на благодійність і дбати про свої потреби? Або якщо виконувати всі забаганки? Діти виростуть несамостійними, розбалуваними і марнотратними. Тому говорити про гроші з малечею та підлітками треба. А як – про це детально розповідає Рон Лібер.    

Перрі Ф. Важливо, щоб ваші батьки прочитали цю книжку (а ваші діти радітимуть, якщо ви це зробите). – Харків : Віват, 2020. – 288 с.

У цій книжці Філіппа Перрі розповідає, як батьки традиційно вибудовують стосунки з дітьми, що стає на заваді доброму контакту та що може його поліпшити. На прикладах з історії своїх пацієнтів та на основі власного досвіду материнства авторка пояснює, як простежити зв'язок між тим, як виховували вас, і тим, як виховуєте ви своїх дітей; зрозуміти, про що сигналізує та чи інша дитяча поведінка; дати раду власним почуттям і почуттям вашої дитини; усвідомити і змінити деструктивні моделі взаємодії з дитиною; прийняти той факт, що ви припускатиметеся помилок, а потім їх виправити. Це видання для батьків, які не лише люблять своїх дітей, а й тішаться спілкуванням з ними.

Ланьє Дж. Десять причин видалити акант із соцмереж просто зараз. – Харків : Віват, 2020. – 176 с.

Відомий «геній високих технологій», за версією Sunday Times, у цій книжці попереджає про небезпеку соціальних мереж і пояснює, чому їх вплив токсичний. Останнім часом вони не зближують, а навпаки, роз’єднують людей, роблять нас дратівливими та менш співчутливими, більш боязкими та ізольованими. Навіть цієї миті алгоритми досліджують та обробляють ваші дані. На які посилання натискаєте? Які відеоролики переглядаєте? З ким спілкуєтесь особисто й онлайн? За допомогою цієї інформації цілком можливо маніпулювати вашою поведінкою. Автор надає переконливі аргументи шкідливості соціальних мереж, а також пропонує альтернативи.

Дьякова А., Касілова А. Діти та батьки в інтернеті: путівник для безпечної подорожі. – Харків : Юнісофт, 2021. – 256 с.

Як зробити час дитини в інтернеті безпечним? Коли реєструватися в соцмережах? Що таке кібербулінг? Як захиститися від злочинців у мережі?.. поговоримо на сторінках цією книги про різні ризики й можливості для дітей у сучасному онлайн-середовищі. Разом з нами досліджуватимуть це питання відомі психологи, поділяться досвідом успішні батьки. Сподіваємось, книга буде цікава для всієї родини і допоможе знайти відповіді на багато важливих питань.

Макнамі Р. Зафейсбучені: як соціальна мережа штовхає світ до катастрофи. – Київ : Книголав, 2021. – 376 с.

«Зафейсбучені» - це історія венчурного капіталіста Роджера Макнамі, який вкладався у Facebook на зорі його розвитку, але зрештою написав книжку про те, як ця соцмкркжа дуже нашкодила Америці й чому її потрібно змінити. Ви дізнаєтеся, як технології маніпулюють увагою кожного користувача й поляризують суспільства. Як злочинці використовують схеми Facebook, щоби шкодити невинним людям і навіть убивати їх. І зокрема про те, як російські тролі посприяли обранню Трампа президентом. Сьогодні демократії різних країн опинилися під загрозою, адже інтернет-платформи відмовляються брати на себе відповідальність за наслідки своїх дій. А культура цих компаній тим часом робить працівників байдужими до побічних ефектів їхнього успіху. Чи призведе це до глобальної суспільної катастрофи? Макнамі вважає це лише питанням часу, якщо поведінка користувачів не зміниться.

Художника Василя Седляра та художницю Аллу Горську, окрім спільного життєвого покликання, поєднує ще кілька речей. Обидва вони були щирими патріотами, усім серцем віддані рідній Україні. І обидва поклали свої життя на вівтар цієї відданості, ставши жертвами тоталітарного комуністичного режиму із різницею у 37 років.

Рудзицький А. Ілюстратор «Кобзаря» Василь Седляр та його доба. – Київ : Мистецтво, 2019. – 240 с. : іл.

Перше видання про художника Василя Седляра (1899 - 1937) за авторством історика мистецтва Артура Рудзицького розповідає про одного із найяскравіших представників бойчукізму, видатного українського майстра першої третини ХХ століття, творча та життєва доля якого склалася трагічно.

У книзі з максимальною повнотою репродукуються живописні та графічні роботи художника, зокрема, шедеври української книжкової графіки – ілюстрації василя Седляра до «Кобзаря» Тараса Шевченка 1931 та 1937 років, які майже вісім десятиліть залишалися невідомими та недоступними любителям мистецтва.

Видання побудоване на використанні широкого кола архівних документів, авторських замальовок, ескізів, фотографій, листів, які зберігаються державних та приватних збірках.

Алла Горська. Спалах перед світанком. – Київ : Кліо, 2019. – 136 с. : іл.

Видання присвячене 90-річчю з дня народження видатної української художниці Алли Горської. Вона – активна учасниця українського шістдесятницького руху спротиву тоталітарної системи в СРСР. Її називали душею українського шістдесятництва, вона була улюбленою жінкою і матір’ю з ніжним, вразливим серцем митця. А її безкомпромісність і мужність у відстоюванні власних переконань, жертовність і патріотизм досі лишаються взірцем для кожного небайдужого серця. До книжки увійшли світлини з родинного альбому Зарецьких із фондової колекції Музею шістдесятництва та архіву онуки художниці Олени Зарецької.  

Абдуллаєва Г. Кримські татари: від етногенезу до державності. – Київ : Гамазин, 2021. – 408 с.

Книжка «Кримські татари: від етногенезу до державності» - не просто начерк до життя й становлення кримських татар як етносу, це чудова можливість для читачів будь-якого віку довідатися й поміркувати в історичному (а подекуди й політичному) ракурсі про те, ким насправді є кримські татари, кримчаки, караїми, звідки вони взялися і яким чином сформувалися як народ. І чому зараз вони разом з іншими, на жаль, нечисленними етнічними групами змушені боронити свій статус корінного населення півострова, і якою є їхня роль у формуванні сучасної України.

Детальне дослідження кримського історика Гульнари Абдуллаєвої допоможе відновити багатовікову етнічну історію кримських татар та інших корінних народів Криму, розвіє численні нав’язані міфи, продемонструє національну самобутність, унікальність та цінність етносу кримських татар для людської цивілізації.

Караіванов Н. Великі та видатні українці-болгаролюби. – Одеса : Друк Південь, 2019. – 408 с. : іл. 

Збірка «Великі та видатні українці-болгаролюби» включає загалом 40 статей, надрукованих на сторінках газети «Роден край» - м. Одеса, в період з 1998 по 2019 рр. Видання цієї збірки присвячується 30-річчю газети «Роден край».

Дана книга розкриє читачам нові факти та бачення про відомих українських особистостей. Головними являються висновки, які український читач зробить – про надзвичайну силу та могутність творців української літератури. Науки та культури, про те, що українці без своєї власної держави в період, що охоплюють данні статті (1830 – 1950 рр.) мають неймовірний духовний, науковий та культурний потенціал, який став основою для їх значного внеску в розвиток Болгарії та болгарського народу.

Жадан С. Вишиваний король України. – Чернівці : Меридіан Чернівці, 2020. – 112 с.

Леся Українка на театральній сцені 1899 – 2020 : бібліографічний довідник. – Київ : Мистецтво, 2021. – 143 с. : іл.

Видання подає бібліографічний літопис вистав, створених за драматургією Лесі Українки на українській та світовій драматичний, оперній і балетній сценах від першої постановки до останніх прем’єр сьогодення. Враховано також вистави про Лесю Українку.

Шугай О. Ліна Костенко: я все. Що я люблю… (Роман без брехні, або Сповідь редактора книжки віршів та поем Ліни Костенко «Неповторність»). – Київ : Дніпро, 2021. – 648 с. : іл.

Такої книги в історії української літератури досі не було. На цікавій документальній основі, з переконливими реальними фактами і в оригінальній, художньо поданій гостросюжетній формі тут йдеться про те, як в епоху тоталітаризму доводилося потерпати не тільки письменнику, ф й редактору видавництва. Викрито зло радянського часу – комуністичну цензуру.

«Я міст до тебе, Україно…» Про Валентина Мороза та його поетичний світ. – Одеса : Друк Південь, 2019. – 296 с.

Валентин Мороз належить до того покоління української творчої інтелігенції, яку прийнято називати поколінням шістдесятників. Його вважають ліриком, громадянська поезія якого сягає найвищих висот. Своєю творчість він здобув право сказати про себе : «Я міст до тебе, Україно».

До збірки увійшли спогади його рідних та близьких, а також тих, хто був причетний до нелегкої життєвої і творчої долі поета. В ній вміщені також світлини з домашнього архіву.

Кралюк П. Іван Котляревський: між імперією та Україною. – Тернопіль : Богдан, 2021. – 248 с. 

Творча біографія Івана Котляревського вперше розглянута в контексті української історії XVII – XVIII століть, як продовження давньої української літературної традиції.

Самчук У. Репортаж з Карпатської України. – Тернопіль : Богдан, 2019. – 256 с.

Книга публіцистики Уласа Самчука охоплює передовиці, репортажі, замітки, які він опублікував у газетах «Нова Свобода» (Хуст), «Українське слово» (Париж), «Наступ» (Прага), періоду Карпатської України 1938 – 1939 років. Це є окремий журналістсько-мистецький та джерельно-історичний комплекс, що становить вагому частину творчого доробку письменника і має безсумнівну документальну та мистецьку вартість для поглибленого й неупередженого вивчення подій, пов’язаних із проголошенням автономії і незалежності Карпатської України.

Мур Т. Піклування про душу: як сповнити глибиною і сенсом щоденне життя. – Львів : Астролябія, 2020. – 448 с.

«Піклування про душу» - бестселер сучасного американського психотерапевта, монаха в минулому Томаса Мура, що розійшовся по всьому світу мільйонами примірників. Це потужна і наснажлива книга, яка пропонує новій підхід до осмислення щоденного життя, його проблем і творчого потенціалу. «Піклування про душу» допоможе глибше розуміти емоційні проблеми й розпізнавати священне у всьому звичному: друзях, спілкуванні, праці та переживаннях, що залишаються в пам’яті і зворушують серце. Створюючи цю книгу, в якій аналізує зв’язки між духовністю і проблемами індивіда та суспільства, Томас Мур спирався на досвід як психотерапевта, на досвід викладання психологічного вчення Карла Густава Юнга і навчання арттерапії, а також на власні дослідження релігії і мистецтв.

Маслова О., Бєльська В. Коли я нарешті висплюся? Як засинати і прокидатися із задоволенням. – Київ : Віхола, 2021. – 208 с.

Коли  я нарешті висплюся? Це питання ми ставимо собі роками, переконуючи самих себе в тому, що ось уже незабаром (після школи/іспитів/роботи/на старості) налагодимо цей процес. Переконуємо себе так, наче в цьому є щось складне, а у нас – необмежений запас часу. Погані й гарні новини разом: часу в нас мало, але. На щастя, у наших біологічних ритмах немає жодної магії. Сон і біологічний годинник, за яким ми живемо – хай які складні в роботі механізми, та все ж їх можна налаштувати. Достатньо лише зрозуміти, як усе це працює. Саме ці процеси у книжці «Коли я нарешті висплюся? Як засинати і прокидатися із задоволенням» пояснюють біологічні Ольга Маслова та Ніка Бєльська.

 Нагоскі Е. та А. Вигоряння. Стратегія боротьби з виснаженням удома та на роботі. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2021. – 320 с.

Ця книжка для будь-якої жінки, яка коли-небудь почувалася пригніченою та виснаженою безліччю невідкладних справ і стурбованою тим, що зробила все ще «недостатньо».

Станчишин В. Стіни в моїй голові. Жити з тривожністю і депресією. – Київ : Віхола, 2021. – 208 с.

Уявіть, що на вас чекає побачення вашої мрії, але ви – не надто впевнена в собі людина. Ви знаєте, що ваш партнер або партнерка – вершина всіх ваших фантазій, тож маєте бути в найкращій за все своє життя формі. Чи тривожить вас ця ситуація? Якщо ні, закривайте цю книжку й купіть порадник «Як навчитися не брехати». Якщо так, вітаємо в клубі «тривожних пацієнтів».

Книжку Володимира Станчишина «Стіни в моїй голові. Жити з тривожністю і депресією» присвячено тривожності, депресії, соціальним фобіям, різним психічним розладам, які більшою чи меншою мірою впливають на звичний спосіб життя людини в соціумі. Вона не вилікує вас від неприємних станів, але допоможе зрозуміти – жити з ними можливо. Усі ми, стверджує автор, є тривожними, і в цьому немає нічого незвичайного. Головне – зрозуміти, що тривога супроводжує нас усе життя й відіграє свою важливу роль у нашому існуванні.

Сем’янків А. Медицина доказова і не дуже. – Київ : Віхола, 2021. – 272 с.

50% ліків на планеті Земля призначаються неправильно. На тій самій планеті 50% пацієнтів приймають ліки не так, як треба. Не дуже оптимістично, авжеж. Додайте до цього альтернативну медицину, гомеопатію, інстагуру без медичної освіти, які роздають свої поради направо і наліво, та натренованих нашим «профілактичним» вживанням антибіотиків бактерій – і отримаєте повну картину.

Книжка лікаря й автора популярного блогу про медицину MED Goblin Андрія Сем’янківа – це своєрідний путівник медичними нетрями: від того, як працюють ліки й що ховається за народною медициною, гомеопатією та стовбуровими клітинами, і до конспірології та навичок розпізнавання призначених фуфломіцинів.

Чому бактерії на підлозі лікарні небезпечніші за ті, що живуть у вашій кухні? Як поширюються антивакцинаторські міфи і навіщо королеві гомеопат? Чому антибіотики зазвичай можна поєднувати з алкоголем (і до чого тут пиво, гонорея і сифіліс)? Що насправді роблять оксолінова мазь і гематоген та чи варто обклеювати своє тіло тейпами? А також про фітотерапію, інгаляції з вареної картоплі, дієти, уколи, пуповинну кров та інші прогресивні (насправді не дуже) методики розповідає автор книжки, пояснюючи водночас, як критично аналізувати медичну інформацію.

Браун Ґ. Жити із «зеленим серцем». Подбай про себе і планету. – Київ : Наш формат, 2020. – 280 с.

Нам доводиться жити у світі, сповненому пасток вибору. І хоча ми успішно долаємо багато проблем,  чимало загроз криється в повсякденним речах і звичках. Яку зубну пасту взяти з-поміж тисячі інших? Яке мило точно безпечніше? Чому шкідливих речовин у вашій спальні більше, ніж на вулиці? Якщо до таких щоденних виборів підходити усвідомлено, ми вплинемо не лише на своє здоров’я та оселю, а й на планету загалом – запевняє екологічна активістка Ґей Браун.

У книжці авторка розповідає, як наші звички та спосіб життя можуть покращити добробут і відновити Землю. Дослідниця просто й доступно пояснює, як вибирати продукти харчування і засоби особистої гігієни, та пропонує рішення, що відповідають вашому бюджету і способу життя.

Прочитавши книжку, ви, можливо, і не встановите системи фільтрації повітря, на, найімовірніше, посадите кімнатну рослину, почнете читати текст на етикетках і зробите життя на планеті трохи здоровішим.

Коваленко О. Фрукти проти овочів. Чому кавун – не ягода, а томат – це фрукт. – Київ : Віхола, 2021. – 224 с.

Перці й помідори – не овочі. Гречка – горішок. Вишня – не ягода. Усе своє життя, успішно проігнорувавши ботаніку, ми керуємося простим (і хибним) правилом: солодке – фрукт, а все решта – овочі. Насправді це так не працює. У книжці «Фрукти проти овочів» ботанік, музейник та автор блогу «Довколаботаніка» Олексій Коваленко розповість справжню історію продуктів, які ми щодня бачимо на кухні та в супермаркеті, а ще навчить відрізняти овоч від фрукта, горіх від горішка, а кавун від ягоди.        

Атамась Н. Пташина історія. Скандали, інтриги і мистецтво виживання. – Київ : Віхола, 2021. – 320 с. : іл.

Що спільного у синиць чубатих і українських господинь? Чому самкам пінгвінів подобаються гладкі чоловіки та чим Дарвіну не вгодили павичі? Чи справді існує лебедина вірність і як качки дають раду нахабним залицяльникам? І чому українцям слід перейматися через папугу Крамера, що оселився в Києві?

Відповіді на ці запитання знає орнітологиня Наталя Атамась, яка у своїй книжці розповідає про те, як живуть птахи і наскільки їхня поведінка схожа на людську (чи то навпаки – наші звички нагадують пташині).

Саркісян В. Хімія повсякдення. Від шампуню і прального порошку до смаженої картоплі. – Київ : Віхола, 2021. – 176 с.

Наше повсякденне життя – суцільна хімія. У ванній, на кухні, в автівці, аптечці й навіть на природі. За найпростішими речами – від прянощів до антисептика – стоїть складна формула і щонайменше кілька хімічних сполук зі страшними назвами, які взаємодіють між собою у той чи інший спосіб (незрозумілий для нас зазвичай).

У книжці хімік-токсиколог Володимир Саркісян пояснює, як на хімічному рівні функціонують речі та явища, з якими ми стикаємося щодня – приготування їжі, прибирання чи прання, купівля ліків, ожеледь на дорогах. Тут не лише формули та схеми, а й цілком буденні та практичні приклади. Коли потрібно посолити смажену картоплю та чому гомеопат не зможе нікого отруїти (як і вилікувати)? За яким принципом працюють марихуана, пестициди і шампунь? Звідки взялися мило, антисептик та чи існують чудодійні креми «все в одному»? про все це розповідає Володимир Саркісян, пояснюючи принцип дії простих сполук і речовин, ділячись при цьому кулінарними лайфхаками та історіями про Плінія, Дюма та Агати Крісті.