УДИВИТЕЛЬНАЯ ЯПОНИЯ

Наш Год Японии подошел к концу, и, конечно, далеко не все об этой замечательной и загадочной стране мы успели рассказать. Надеемся ваше знакомство с Страной восходящего солнца перерастет в искренний, продолжительный интерес к этой поистине удивительной стране, и вы будете и в дальнейшем открывать все новые и новые грани страны под названием ЯПОНИЯ. Аригато!

Звуки музики

У передостанню суботу минаючого року бібліотека зібрала в своїх стінах людей поважного віку і просто небайдужих, в рамках проекту "Навчання на пенсії". Нехай вас не лякає слово "навчання" - адже "уроки" ці, по суті, спілкування в колі зацікавлених на ті теми, які цікаві людям найбільше. Першим "уроком" став урок музики.

Завжди приємно зануритися у власну молодість, згадати забуті мелодії, та й просто насолодитися приємною музикою. Крім того, музика, як відомо - універсальна мова спілкування, а саме це - спілкування - основна мета проекту.
Адже не секрет, що багатьом з тих, хто переступив поріг "срібного віку", так не вистачає часом можливості просто поговорити, згадати минуле, поділитися життєвим досвідом. Діти, онуки, захоплені ритмом повсякденного життя, не приділяють належної уваги старшим членам сім'ї, а деякі з пенсіонерів, в силу різних обставин, не мають змоги спілкуватися з близькими людьми.

Формат цих зустрічей, як і їх тематика, будуть визначатися самими учасниками. Незмінним буде залишатися лише одне: бажання рухатися далі в прагненні дізнатися щось нове і корисне, поділитися з набутими знаннями з оточуючими, жива зацікавленість в спілкування. У що ж все виллється в підсумку: клуб за інтересами, кіно-посиденьки, школу життєвого досвіду або будь-що інше - приходьте, і неодмінно дізнаєтеся це!

ЗНАТОКАМ - ЯПОНОВЕДАМ ;)

Ответить на все вопросы этой викторины под силу только настоящему знатоку Японии. Но, если вы следили за нашими публикациями в Японии в течение года, то это не составит для вас труда. Итак, поехали... :)

Программа "Обучение на пенсии"

«Обучение на пенсии»
Скажете, скучно?

Куда мне в моём возрасте учиться?

Нет, скажем мы ☺ 
Учиться никогда не поздно.

 А узнавать новое для себя в неформальной, доброжелательной обстановке  -

это весело и полезно.

И для начала… Эстрада 60-х годов ХХ века.

Поговорить, послушать – ждём в библиотеке!!!

23 декабря в 15.00

Дополнительную информацию Вы можете получить по тел. 3-21-31, или в библиотеке по адресу: ул. Т.Г. Шевченко 1/1

СОНЦЕ СВІТИТЬ ВСІМ

      15 грудня у приміщенні міської бібліотеки відбулося чергове, третє за рахунком, засідання  ініціативної групи проекту "Сонце світить всім".
      Головна мета проекту - зґуртування громади навколо вирішення соціальних проблем міста та створення постійно діючої сталої платформи для взаємодії між різними групами населення. 

       Реалізація цього проекту стала можливою за допомоги Міжнародної организації з міграції (МОМ).  МОМ, за фінансової підтримки Уряду Федеративної Республіки Німеччина, що діє через Німецький Банк Розвитку KfW, провела набір учасників на новий проект, що має на меті покращити можливості для самозабезпечення та самозайнятості внутрішньо переміщених осіб та мешканців регіонів, які зазнали наслідків конфлікту. Водночас, проект зміцнить соціально-економічну стабільність і добробут приймаючих громад в Україні. Завдяки грантам на самозайнятість та мікропідприємництво, проект надасть змогу вимушеним переселенцям та членам приймаючих громад розпочати новий або розширити наявний бізнес. Загалом для участі в цьому проекті було відібрано 15 міст з різних регіонів України.
   
 Приємно, що наше місто визнано гідним брати участь в цій програмі. Головними критеріями при визначення міст були взаємодія влади і суспільства, а також цікавий, і разом з цим реалістичний план заходів, спрямованих на рішення спільних питань.
      Об'єднання громади під гаслом "Сонце світить всім" - це рівні права та можливості для кожного члена громади, покращення якості життя в громаді, шляхом об'єднання та зґуртування людей, залучення широкого кола представників громади до спільних заходів заради гармонійного співіснування, можливості інтеграції та адаптації внутрішньо переміщенних осіб в громаду.

       Загалом у зустрічі прийняли участь 18 чоловік: представники МОМ, представники ЮМР, працівники ДЦ "Острів надії", волонтери НУО. Коло питань, які обговорювалися на зустрічі, було досить широке: від толерантного клімату нашого міста до психологічної допомоги волонтерам.

Останнє питання, до речі, є досить актуальним: адже волонтери, надаючи допомогу людям, що опинилися в складних життєвих обставинах, з більш уразливих груп населення, пропускають усі їх проблеми через себе, а це дуже складне психологічне навантаження. Також серед багатьох питань було створення та функціонування "Скриньки добрих справ" - обмін інформацією членів громади про можливі потреби та можливості задоволення цих потреб.
   
 Проект "Сонце світить всім" перетинається з багатьма бібліотечними напрямками, що, разом з в цілому соціальною спрямованістю, дає основу для тісної і плідної співпраці в інтересах всієї громади.

       

КАЗКОВІ ГЕРОЇ ЗУСТРІЧАЮТЬ ДРУЗІВ

      Це вже стало доброю традицією: напередодні новорічних свят працівникі дитячого відділу міської бібліотеки запрошують до себе наймолодших читачів. Для переважної більшості це - перше знайомство з бібліотекою.

      Цього разу гостями бібліотеки стали першачкі з УВК №2. Для учнів трьох перших класів бібліотекарі підготували справжнє книжкове свято. Знайко та Азбука провели невеличку екскурсію бібліотекою та перевірили, чи вміють їх маленькі гості правильно поводитися з книгою. Також діти із радістю відповідали на загадки, що показало їх добру обізнаність з казковими героями.
      Для наших маленьких читачів знайомство з книгою лише починається - адже вони тільки вчаться читати та писати. Але був на нашому святі "герой", який впевнений, що вміння читати та писати зовсім не обов'язкове, можно чудово прожити і без нього. Болотна Кікімора - саме  так звали цю неосвідчену особу - ледь не залишилася без друга, і саме через свою безграмотність. Черга кумедних непорозумінь довела казковій бабусі, що бути грамотним, читати та писати корисно у будь-якому віці.
      У закінчені діти, на згадку про своє відвідування бібліотеки, отримали пам'ятку читача та закладинку для книги.
       Попереду зимові канікули, у малечі з'явиться багато вільного часу, тож сподіваємось, що відтепер вони знатимуть, де само можна цей час витратити не тільки з приємністю, али з користю. Чекамо вас у бібліотеці!

Україна–НАТО. Складна історія відносин

Україна є єдиною країною-партнером НАТО, що бере участь у всіх основних поточних миротворчих місіях під її проводом. Українські миротворці були задіяні у виконанні завдань у складі Міжнародних сил безпеки в Косово, Тренувальної місії НАТО в Іраку, Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані (МССБ). Україна є учасницею антитерористичної операції НАТО «Активні зусилля».

Партнерство заради миру. Початок

Історія співпраці з НАТО почалась у лютому 1992 року. У Київ прибув генсек Альянсу Манфред Вернер та запросив Україну до участі в РПАС (Рада північноатлантичної співпраці). Це інститут, який створили після закінчення "холодної війни" для співпраці з країнами, які не є членами блоку, але з якими є зацікавленість у співпраці. Зараз цей інститут називається Рада євроатлантичного партнерства.

Синхронно з іншими членами СНД Україна приєдналася до РПАС у березні 1992 року. Проте офіційним стартом наших відносин з НАТО вважають 1994 рік, в якому Україна приєдналася до програми військової співпраці "Партнерство заради миру". Вона була спеціально створена для взаємодії з країнами пост-радянського простору та деякими країнами Європи, які не є членами Альянсу.

Першою практичною взаємодією України та НАТО вважають допомогу, яку Альянс надав для усунення наслідків жахливої аварії, яка сталася влітку 1995 року на Діканевських водоочисних спорудах Харкова. Місто місяць жило без води, почали говорити про небезпеку спалаху холери. Натівці надіслали тоді унікальний насос для відкачування брудних стічних вод.

У 1997 році відкрилася місія України при НАТО, її очолив перший міністр оборони пост-радянської України Костянтин Морозов. Того ж таки року в Києві відкрився Центр інформації та документації НАТО в Україні.

Опитування, проведене в травні 1997 року, показало, що вступ до блоку підтримує 37%, проти 28% та ще 34% не визначились.

Багатовекторність Кучми

За часів президентства Леоніда Даниловича співпраця з НАТО переживала різні моменти. Україна підтримувала миротворчі операції НАТО в колишній Югославії, зокрема в Косово, а пізніше в Іраку. З іншого, Росія намагалася завадити зближенню Києва з Альянсом. Хоча одночасно сама РФ активно співпрацювала з ним.

Поміж інших інструментів тиску був російський Чорноморський флот у Криму. Адже якби теоретично Україна вже тоді приєдналась до блоку, росіянам довелось би забиратися з Севастополя.

Втім у першій половині двотисячних Кучма почав поволі наближати Україну в бік НАТО: з'явилися щорічні плани співпраці, було схвалено План дій Україна - НАТО. Євроатлантична інтеграція, кінцевою метою якої є вступ до НАТО, була вписана до Воєнної доктрини України.

Проте процес різко загальмувався у 2004 році. Після саміту в Стамбулі, де Кучмі натякнули, що без демократичних виборів про вступ до Альянсу можна й не мріяти, він викреслив слова про НАТО з Воєнної доктрини. Проте, скоро процес інтеграції до блоку отримав новий імпульс.

Ющенківського надії і невдача в Бухаресті

За часів Віктора Ющенка намір вступити до НАТО став офіційним бажанням держави Україна. Проте, вчорашні можновладці чинили відчайдушний спротив. Медведчук та його партія СДПУ(о) вирішили ініціювати референдум, на якому громадян запитали б, куди вони хочуть - в НАТО і ЄС чи в Єдиний економічний простір з Росією. Есдеки активно розкачували цю тему кілька років.

Паралельно істерична Наталя Вітренко зі своїми прогресивними соціалістами влаштовували по всій країні вистави з лейтмотивом "не дамо натівському чоботу топтати українську землю". Одна з акцій із блокуванням доріг відбулася, до речі, в Криму, де проводились навчання "Сі Бріз-2007".

Ця щедро спонсорована Росією пропаганда давала результат. Опитування 2007 року Фонду "Демократичні ініціативи" показало: вступ до НАТО підтримує 19,2%, проти 55%.

Втім, Ющенко своєї мети не полишав. Проте, саміт в Бухаресті 2008 року закінчився для України невдало. Планувалося, що там ми та Грузія отримаємо План дій щодо членства в НАТО (ПДЧ), що мало б стати початком процедури вступу до Альянсу. Цьому мала сприяти війна Росії проти Грузії. Проте, ПДЧ нам так і не дали. Лише пообіцяли, що "двері відкриті".

Сайт Wikileaks згодом опублікував секретні документи дипломатичної переписки США, з яких випливало, що надання Україні та Грузії ПДЧ блокували Німеччина та Франція, які не бажали "заганяти в глухий кут Росію".

Блокада Януковича

За часів Віктора Януковича, який з подачі Кремля взяв курс на позаблоковий статус, почався зворотній процес - віддалення від НАТО та зближення з Росією. У 2010 році Віктор Янукович своїм рішенням ліквідував міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО і національний центр з питань євроатлантичної інтеграції.

Того ж таки року він підписав сумнозвісні Харківські угоди, підтвердивши, що вступу до НАТО не бажає, бо його влаштовує перебування в Україні російської військової бази. За тими угодами він дозволив Російському флоту залишатися в Криму до 2042 року (а фактично скільки завгодно) в обмін на зниження ціни на газ.

Нове зближення

Після Майдану, анексії Криму, окупації частини Донбасу українці різко поміняли своє ставлення до Альянсу. Якби ми 2008 року в Бухаресті отримали ПДЧ, можливо, вже були б у НАТО або принаймні за крок до вступу і Росія не наважилася б напасти. Цілком логічно, що тепер більше українців стали вважати військово-політичний блок можливою гарантією безпеки.

Цифра 54% підтримки, яку назвав Порошенко, правдива, хоча заради справедливості, слід зазначити, що вона стосується початку війни. Ці дані озвучував Центр Разумкова влітку 2014 року, саме ж опитування проводилось з кінця травня до початку червня 2014 року.

Нині цифри підтримки членства в НАТО нижчі - на рівні 39-42%. Проте, це все одно набагато вище, ніж було в попередні роки.

Динаміка настроїв українців щодо вступу в НАТО. Дані Київського міжнародного інституту соціології (КМІС)


За час війни відбулося вже два саміти НАТО - в Кардіффі та Варшаві. На уельському саміті було засновано п'ять трастових фондів, через які альянс допомагає українським військовим. У Варшаві допомогу розширили. Проте слід тверезо усвідомлювати, що про вступ до Альянсу з Києвом поки що навіть не заговорюють. Це питання на порядку денному не стоїть і коли мова йде про референдум, слід розуміти, що це перспектива на майбутнє.

джерело

6 ГРУДНЯ - ДЕНЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Главные загадки происхождения СПИДа

 СПИД, который раньше называли «чумой XX века», остается одной из самых опасных и малоизученных болезней и в веке XXI. То есть изучают его много, но достоверных фактов об этом заболевании все еще недостаточно. Одной из самых таинственных тем является собственно происхождение недуга.

Одни исследователи предполагают, что люди получили ВИЧ «в подарок» от братьев наших меньших, шимпанзе. Другие считают, что заболевание было искусственно создано в секретных лабораториях, а третьи и вовсе отрицают существование СПИДа. Вот несколько самых популярных теорий происхождения этого заболевания.

 Ошибки на пути развития медицины 

Считается, что СПИД впервые был обнаружен в 1981 году в Центрах по профилактике и контролю болезней (США). Тогда было обследовано около 30-ти мужчин со схожими симптомами. Все, как один, были гомосексуалистами, из-за чего новую болезнь вскоре окрестили «гей-связанным иммунодефицитом». Через пару лет новое заболевание было диагностировано и в Европе. Заболевшими оказались не только мужчины-гомосексуалисты, но и женщины, а также пожилые люди, давно забывшие об активной половой жизни. Это дало толчок для дальнейшего изучения заболевания и выделения ретро-вируса ВИЧ, который передается через кровь, а не только через сексуальные контакты. Одновременно с пристальным изучением неизвестно откуда взявшейся болезни с катастрофической скоростью стало расти и число инфицированных ею. Тогда-то медики и стали задумываться о том, откуда она вообще могла взяться.

 Обезьяны – носители ВИЧ 

Все последующие годы ученые тщательно искали источники заражения. Было обнаружено, что ретро-вирус, аналогичный человеческому ВИЧ, есть у некоторых горилл и шимпанзе Западной Африки. Предположительно, впервые передача вируса произошла еще в 1926-1930 годах. Первые смерти от СПИДа были зафиксированы позднее, в 60-х годах XX века. То, что африканские жители могли как-тот контактировать с обезьянами, было понятно. А вот откуда этот вирус оказался в крови европейцев и американцев, многие из которых и в зоопарках-то редко бывали, долгое время оставалось загадкой. Ситуация прояснилась, когда была обнаружена связь между распространением ВИЧ и популярными в начале XX века опытами по пересадке желез обезьян людям. Ряд ученых (среди них и французский хирург с российскими корнями Воронов С. А.) в 20-30-х годах практиковали операции по пересадке тестикул и щитовидной железы шимпанзе людям. Подобные эксперименты были очень популярны в то время. Целью они имели как общее омоложение организма, так и восстановление половой функции у мужчин, страдающих импотенцией. Эти опыты и могли стать причиной распространения СПИДа в развитых странах. 

СПИД – искусственно созданное биологическое оружие

 По другой теории ВИЧ был создан искусственно с целью уничтожения значительного количества населения Земли. Поводом для такого мнения стал тот факт, что человеческий ретро-вирус ВИЧ является модифицированным (!) вариантом обезьяньего вируса иммунодефицита SIV. Чтобы поселиться в человеческом теле, вирусу шимпанзе и горилл нужно было как-то приспособиться к новым условиям, то есть мутировать. Могло ли это произойти в процессе естественных факторов или новую, опасную для человека мутацию создали искусственно, пока до конца не ясно. На эту тему рассуждает в своей книге «СПИД и доктора смерти» доктор Алан Кантвелл. Он развивает в книге следующую идею: ученые США создали модифицированный вирус иммунодефицита человека, использовав генетический материал обезьян. Создавалось «новое биологическое оружие» в тайных лабораториях военного ведомства. Занесли ВИЧ человеку под видом прививок от гепатита В. Эта теория имеет много последователей, среди которых очень уважаемые люди, даже лауреаты Нобелевской премии. 

СПИДа не существует

 Мнение, что СПИДа вообще не существует, поддерживают и активно пропагандируют сторонники Движения по отрицанию СПИД/ВИЧ (ВИЧ-диссиденты). Они утверждают, что СПИД – надуманная болезнь. Ею прикрываются истинные причины высокой смертности в неблагополучных регионах и беднейших слоях населения, как то: голод, отсутствие нормального медицинского обслуживания и пр. Одной из причин ВИЧ-диссиденты считают то, что типичная клиническая картина СПИДа представляет собой комплекс различных заболеваний: пневмонии, саркомы Капоши, подострого энцефалита и пр. Каждая из этих болезней и по отдельности провоцирует ослабление защитных сил организма. ВИЧ-диссиденты также утверждают, что ВИЧ – безопасный ретро-вирус и, вообще, его связь с болезнью, которую называют СПИДом, не доказана бесспорно. Эту идею поддерживают профессор биологии Питер Дюсберг, химик, лауреат Нобелевской премии Кэри Муллис и ряд других ученых. Официальная медицина ставит все их аргументы под сомнение, поскольку означенные лица не являются специалистами в вирусологии. Споры о происхождении СПИДа тем временем продолжаются.

Источник: Главные загадки происхождения СПИДа

Книги, помогающие жить

     Указатель объединил книги о тех, кто преодолел тяжкий недуг или научился достойно жить с неизлечимой болезнью. Эти книги - лекарство от собственного бессилия, отчаянья и малодушия. От эгоизма и чёрствости окружающих.

      В основе отбора произведений, вошедших в указатель, лежит формальный признак: один из героев (и совсем не обязательно, что этот герой – человек, взрослый или ребенок) с ограниченными возможностями здоровья.

     Указатель включает книги для маленьких читателей: это художественная и документальная проза классических и современных, отечественных и зарубежных авторов.

ТАК, ПІДТВЕРДЖУЮ

1 грудня 1991 року в Україні відбувся Всеукраїнський референдум про незалежність України, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт про державну незалежність України. 

70 % виборців проголосували за повну незалежність своєї країни. 

        В зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року та здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголосила незалежність України та створення самостійної української держави - УКРАЇНИ. 

Тоді ж, 24 серпня було оголошено про проведення всеукраїнського референдуму, який мав би підтвердити добру волю всіх громадян країни про створення нової держави. На референдум було винесено одне питання - чи "Підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?"

У голосуванні взяли участь 84,18 % що мають право голосу громадян Української РСР (31 891 742 людини). З них 28 804 071 (90,32 %) підтримали Акт проголошення незалежності України. Таким чином оголошення незалежності України було підтверджене всенародним голосуванням. Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року пройшов в один день з першими виборами президента України, ним став Леонід Кравчук.
Дещо докладніше про ці події дивіться тут:

Документи ЦДАВО України до річниці Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року

РЕФЕРЕНДУМ 1 ГРУДНЯ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ: "ПРЯМИЙ" ЗГАДУЄ, ЯК ЦЕ БУЛО