Всесвітній день психічного здоров'я

 10 жовтня з 1992 року відзначається Всесвітній день психічного здоров’я. Девіз Всесвітнього дня психічного здоров’я – «Психологічне і психічне здоров’я: перша допомога для всіх».

Його метою є скорочення поширення депресивних розладів, шизофренії, хвороби Альцгеймера, наркотичної залежності, епілепсії та розумової відсталості. Адже, згідно статистики від психічних розладів страждає майже 1 мільярд людей у світі; щороку 3 мільйони людей вмирають через зловживання алкоголем; кожні 40 секунд одна людина у світі закінчує своє життя самогубством. 

Зростанню захворюваності сприяють інформаційні перевантаження, політичні й економічні катаклізми в країні, а провісниками захворювань є стреси. 

В даний час ще одним негативним фактором для психічного здоров’я  населення стала пандемія COVID-19, що порушила звичне життя  мільярдів людей в світі, викликала перебої в наданні медичної  допомоги. 

Вже котрий рік поспіль Україна займає перше місце за  кількістю психічних розладів у Європі. За оцінками фахівців, від  різноманітних нервових розладів страждає кожен третій українець! В умовах війни і довготривалого стресу ця ситуація несе лише негативну тенденцію.

Психічне здоров’я має першочергове значення для особистого благополуччя, підтримки здорових сімейних відносин і здатності кожної окремої людини зробити внесок в життя суспільства.

Психічне здоров’я – це стан душевного благополуччя, яке дає кожній  людині можливість здійснювати власний потенціал, долати звичайні  життєві стреси, плідно працювати. Психологічно здорова людина – це  насамперед людина спонтанна і творча, життєрадісна і весела, відкрита, пізнає себе і навколишній світ не тільки розумом, а й почуттями, інтуїцією.

 У збереженні та зміцненні психічного здоров’я важливе значення має дотримання принципів здорового способу життя. Особливе значення має психогігієна – це комплекс заходів з дотриманням культури між особистих стосунків, уміння керувати своїми емоціями, чергувати працю і відпочинок, створювання сприятливого психологічного клімату у колективі, сім’ї; систематично займатись фізичною культурою, додержуватись раціонального харчування, режиму дня, достатньо спати, позитивно мислити, бути оптимістичним, доброзичливим.

 

5 корисних звичок, для здорової психіки та

поліпшення психічного здоров’я :​

1 Спорт і правильне харчування. Збалансований раціон і помірне фізичне навантаження – запорука міцних судин, нервової системи і сильного імунітету.

2 Глибокий сон не менше 7-8 годин. Сон сприяє швидкому відновленню організму, а відповідно, більшої стійкості до стресових ситуацій.

3 Хобі, заняття за інтересом. Заняття улюбленою справою змушує організм виділяти «гормон радості».

4 Спілкування з цікавими і позитивними людьми! Позитивно налаштована людина заряджає оточуючих енергією!

5 Уміння і можливість виговоритися. Шкідливо приховувати негативні емоції і замикатися в собі. Накопичені з року в рік образи, недомовленість, нерозуміння і стрес можуть вилитися в серйозні психічні розлади, наслідки яких можуть стати незворотними і фатальними.

У разі виявлення в себе ознак погіршення психічного здоров'я рекомендовано звернутися за професійною допомогою до психолога, психотерапевта чи психіатра.

5 причин, чому критично важливо говорити про насильство у сім’ї – пояснює психолог

 Понад 1,1 мільйона жінок в Україні щороку стають жертвами фізичного чи сексуального насильства у сім’ї, такими є дані UNFPA.

У відповідь на цю статистику держава ухвалює нові закони та запроваджує суворіші покарання для агресора.

Однак є те, що може робити кожен із нас – говорити про домашнє насильство у своїй сім’ї, з партнером і дітьми.

Говорячи про це, ми вже діємо проти насильства. І є як мінімум п’ять причин, чому це критично важливо робити.

1

Гендерна рівність в Україні: досягнення та виклики

Навіщо потрібна гендерна рівність, до чого тут дискримінація і що таке «скляна стеля» й «липка підлога».

 

Домашнє насильство, дискримінація на роботі, упереджене ставлення до людей тієї чи іншої статі, – усе це є проявами гендерної нерівності. Сам термін «гендер» в українському суспільстві досі викликає страх або відразу. Це проявляється і через сексизм у медіа та політиці, і через «традиційне» виховання хлопчиків та дівчат, і через упередження при прийнятті на роботу. 

Насильство в сім’ї: знати, щоб уникнути та допомогти

 Насильство в сім’ї є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини. У більшості випадків протиправні дії проти когось із членів родини супроводжуються актами агресії, приниження та жорстокої поведінки. Як правило, найбільше страждають від сімейного насильства жінки та діти.

Гендерна рівність в Україні: правтові та соціальні аспекти

Гендерна рівність в Україні гарантована Конституцією, але її реалізація стикається з викликами. Законодавство забезпечує рівні права, можливості та обов'язки для жінок і чоловіків. Хоча Україна демонструє прогрес у зменшенні гендерного розриву, зокрема у політиці та на ринку праці, зберігаються проблеми, такі як гендерно зумовлене насильство та нерівність в оплаті праці, що потребують системних рішень. 

Насильство в родині: причини, види, як звернутися за допомогою

 

Стосунки в сім’ї є однією з найважливіших частин життя кожної людини. Проте нерідко вони приносять біль та розпач. Йдеться про насильство в родині — застосування психологічного тиску або фізичного насильства щодо члена/членів сім’ї. Розглянемо причини й види домашнього насильства та способи отримання допомоги для постраждалих. 

4 червня: День дітей - безневинних жертв агресії

 Світ для життя дітей

19-25 травня: Національний тиждень безбар'єрності в Україні

 

Довідник безбар’єрності - гід з коректного спілкування, у якому зафіксовані нові норми безбар’єрної мови. Він створений за ініціативи першої леді Олени Зеленської у співпраці з громадськими організаціями, правозахисниками, психологами, батьками, що виховують дітей з інвалідністю, українськими та міжнародними експертами. Структура Довідника включає в себе чотири розділи: “Складові безбар’єрності”, “Правила мови”, “Словник” та “Безбар’єрний календар”. 

•  Розділ “Складові безбар’єрності” простою та доступною мовою розкриває, що таке бар’єри, стереотипи, інклюзія, залучення, недискримінація, толерантність, прийняття, доступність, гендерна рівність, універсальний дизайн тощо. 
•  У розділі “Правила мови” наведені та пояснені принципи безбар’єрної мови – мови, у якій відсутні слова, фрази, що демонструють упереджене, стереотипне або дискримінаційне ставлення до людини. 
•  У розділі “Словник” зібрані поняття, які некоректно вживати стосовно різних людей. Тут пропонуються варіанти, як говорити правильно і пояснюється, чому саме так. 
•  Розділ “Безбар’єрний календар” розповідає про важливі дати, визначні і пам’ятні дні та пояснює, як їх відзначати, та коли привітання є недоречними.

Переглянути матеріал

  

19-25 травня: Національний тиждень безбар'єрності в Україні

 Створення безбар’єрного середовища — це шлях до суспільства, де кожен відчуває себе комфортно, незалежно від віку, здоров’я або фізичних можливостей. Союз осіб з інвалідністю України наголошує, що безбар’єрність не лише усуває перешкоди, а й формує суспільну культуру поваги до потреб кожної людини. Розглянемо, що включає в себе поняття безбар’єрності та як воно проявляється у повсякденному житті.

18 травня - День пам'яті жертв геноциду кримськотатрського народу

 Історична довідка

18 травня - День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу

 Інформаційна довідка

18 травня - День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Методичні рекомендації щодо проведення уроків до Дня
пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

18 травня - День пам'яті жертв геноциду кримськотатрського народу

 Інформаційні матеріали

Як підтримати підлітка у кризовій ситуації? Поради психологів для підтримки контакту зі старшими дітьми

В умовах війни підлітки особливо вразливі. Вони вже достатньо дорослі, щоб розуміти, що відбувається, та ще зовсім не мають досвіду, щоб впоратися зі своїми емоціями та почуттями.   Зберігайте поради від психологів про те, як сьогодні підтримати свою дитину:   Говоріть і слухайте. Знаходьте час та уважно слухайте розповіді дітей про те, що вони відчувають і думають. Роз’ясніть відомі вам факти та надавайте дітям правдиву інформацію (з урахуванням вікових особливостей) про ситуацію, в якій опинилася країна в цілому та ваша родина, зокрема.   Дозвольте емоціям бути. Розповідайте про свої почуття та поясніть дитині, що боятися, переживати, плакати – це нормально. Проте надалі важливо стабілізуватися і відволіктися буденними справами настільки, наскільки це можливо.   Плануйте майбутнє. Мрійте та плануйте разом, обговорюйте з підлітками, що ви зробите одразу, як настане мир. Такі роздуми та розмови надихають і стабілізують.   Обіймайтеся. Обіймайте свого підлітка та інших членів сім’ї не менше 8 разів на день. Тактильний контакт вкрай важливий в умовах невизначеності і стресу.   Подивіться разом улюблені фільми. Це можна зробити навіть перебуваючи в укритті. Обирайте життєствердні фільми, які дарують надію, обговорюйте побачене. Нагадуйте дитині, що після найтемнішої ночі настає ранок.   Читайте вголос. Спільне читання вголос дає відчуття захищеності та спокою. Читайте разом книжку, яку ви вже добре знаєте, або нову, до якої ніяк не доходили руки.   Хваліть і робіть акценти на досягненнях дитини. Відмічайте навіть незначні досягнення. Вселяйте підлітку віру у свої сили та пропонуйте підтримку.   Заохочуйте спілкування дитини з однолітками. Для більшості підлітків спілкування з друзями є дуже важливим. Сприяйте цьому, розкажіть дитині, як вона може підтримати друзів, яким важко впоратися з емоціями.   Долучайте підлітків до допомоги іншим. Але робіть це за умов максимальної безпеки. Розкажіть дитині, як саме можна допомогти, підтримати інших, долучайтеся до допомоги разом з нею. Водночас поясніть дитині, що пріоритетом повинна бути її безпека.   Будьте уважними до змін у поведінці дитини. Зверніться за онлайн-консультацією до психолога, якщо стан дитини викликає занепокоєння.   Пам’ятайте Ви незамінна людина в житті дитини. Ви для неї опора та острівець безпеки. Бути такою людиною можливо лише за умови, що ваш ментальний стан залишається стабільним та стійким.

Україна в Другій світовій війні

Міжнародний день боротьби за права людей з інвалідністю

 Щороку 5 травня в усьому світі відзначається Міжнародний день боротьби за права людей з інвалідністю. Світова спільнота влаштовує заходи для привернення уваги суспільства до проблем людей з інвалідністю, до потреби захисту їхніх прав та гідності. Історія боротьби за права інвалідів почалася 5 травня 1992 року. У цей день люди з обмеженими можливостями з сімнадцяти країн, одночасно провели перший загальноєвропейський день боротьби за рівні права і проти дискримінації інвалідів. З того часу подібні заходи проводяться кожне п’яте травня. У цей день важливо памʼятати про необхідність боротися за рівні права та можливості для всіх людей, незалежно від їхніх фізичних чи розумових можливостей. Люди з інвалідністю щодня стикаються з численними перешкодами, які ускладнюють їхнє життя. Починаючи архітектурними бар’єрами, відсутністю адаптованих транспортних засобів, закінчуючи недостатнім рівнем освіти тощо.

У світі нараховується близько 1 мільярда людей, які мають якусь форму інвалідності, що становить близько 15% населення планети.  В Україні мають інвалідність 2,7 мільйона цивільних осіб та майже 500 тисяч учасників бойових дій. Однак, через повномасштабну війну, на жаль, ці числа будуть лише зростати. Тому державна підтримка людей з інвалідністю, надання належної медичної допомоги, працевлаштування та адаптація робочого місця, повноцінна інтеграція в суспільство є важливою умовою дотримання прав людини, сталого розвитку, миру та безпеки.

Інтернет-ресурси

5 травня – Міжнародний день боротьби за права осіб з інвалідністю

Міжнародний день боротьби за права інвалідів

Закон України про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні

Закон України про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні

Конвенція Організації Об’єднаних Націй про права людей з інвалідіністю(стислий виклад)

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

Національна Асамблея людей з інвалідністю України

Всеукраїнська організація осіб з інвалідністю зі слуху “Українське товариство глухих (УТОГ) “

Українське товариство сліпих (УТОС)

Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Правозахисна спілка інвалідів»

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю

Інвалідність та порядок її встановлення

Права «людини з інвалідністю»

Якщо права людини з інвалідністю порушені, куди можна звернутися?

В Україні законодавством захищені права та гарантії осіб з інвалідністю

Які трудові права мають особи з інвалідністю

Відомі люди з інвалідністю

Українські спортсмени з інвалідністю – одні із найсильніших у світі у шашках

Абетка толерантності (абетка інклюзивності) – Онлайн-курс “Соціальна сфера: участь громад”

Що означає «особа з інвалідністю»

Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється: роз’яснення Держпраці

Як знайти роботу людині з інвалідністю?

Біженці з інвалідністю. Як українцям допомагають в Європі

Турбота про людей з інвалідністю

На шляху до безбар’єрності

Не підходь, не чіпай, телефонуй 101: Правила, що рятують життя

 

Не підходь. Не чіпай. Телефонуй 101. Запам'ятайте ці три "золотих правила" і дотримуйтеся їх. Якщо ви натрапили на щось підозріле, негайно відійдіть подалі на безпечну відстань, зателефонуйте на 101. Ні в якому разі не беріть на пам'ять уламки і фрагменти засобів ураження та не розміщайте їх фото та відео у соцмережах та інших медіа.

Війна та підлітки: вплив та наслідки

Війна та підлітки. Війна – це завжди трагедія, але для дітей, особливо підліткового віку, вона має найбільший руйнівний вплив. Адже їхній світогляд ще формується, емоції гостріші, а психіка більш вразлива.

Результати чисельних досліджень демонструють, що війна надовго залишається у пам’яті дітей та підлітків. Так, наприклад, Мурті та Лакшмінараяна (Murthy and Lakshminarayana) проаналізували всі дослідження про психічне здоров’я дітей, що проводилися в таких зонах збройного конфлікту як Афганістан, Балкани, Камбоджа, Чечня, Ірак, Ізраїль, Ліван, Палестина, Руанда, Шрі-Ланка, Сомалі та Уганда. Вчені дійшли висновку, що психологічні травми, спричинені війною, мають довготривалі наслідки для дитячої психіки. При чому чим довший збройний конфлікт, тим вони серйозніші.

Які це саме наслідки і як війна вже вплинула на українських підлітків?

Проблематика

Незважаючи на те, що війна впливає на дітей так само, як і на дорослих, є ряд певних факторів, які демонструють специфіку цього впливу саме на неповнолітніх. На цьому наголошує клінічна психологиня, професорка Каліфорнійського університету Кріста

Сантанджело. Зокрема, це смерть рідних, втрата домівки, вимушене переселення, розставання з батьками (дітьми можуть тимчасово опікуватися далекі родичі, сусіди, держава (дитячий будинок). Ба більше, чимало дітей залишаються без захисту дорослих і стають — мовою біженців — дітьми без супроводу. Все це надто впливає на подальший розвиток дитини. Крім того, на превеликий жаль, під час окупації неповнолітні часто стають жертвами сексуального насильства, яке травмує психіку дитини, гальмує її звичайний емоційний розвиток. Так, наприклад, за даними ЮНІСЕФ, за півтора роки повномасштабного вторгнення рф майже дві третини дітей в Україні були змушені покинути свої домівки. Деякі з них тікали від війни наодинці, піддаючи себе ризикам жорстокого поводження, викрадення, сексуальної експлуатації та торгівлі людьми.

“Страх, тривога та горе, спричинені насильством, втратою близьких, розлукою з сім’єю та переїздами, продовжують панувати в повсякденному житті дітей, змушуючи їх шукати шляхи подолання травм. Багато дітей, які опинилися в сусідніх країнах, залишаються без доступу до освіти, охорони здоров’я та захисту” — йдеться у повідомленні ЮНІСЕФ.

Прояви та наслідки травми

В свою чергу, арт-психотерапевтка, фахівчиня із соматичного досвіду, яка сертифікована на роботу з дітьми та підлітками Вестчестерським центром вивчення психоаналізу та психотерапії, Міа де Бетюн зазначає, що переживання травми, завданої війною, у дорослих і дітей може проявлятися наступними станами:

·        почуття горя;

·        підвищена тривожність, гіперпильність;

·        шок, завмирання;

·        солідарність перед обличчям спільного ворога — героїзм, відчуття спільної мети;

·        гнів і протидія, агресія;

·        безнадійність, депресія, самоушкодження, суїцидальність.

Втім підлітки можуть відчувати ці стани гостріше, але зазвичай не можуть правильно сформулювати, що вони відчувають. До того ж, їхня природна схильність до непокори та пошуку ідентичності може послабитися, оскільки під час війни найперша потреба — бути у безпеці. Це може призвести до депресії і безцільності, ізоляції та самоушкодження.

Також про наслідки травм для дитячою психіки, спричинених війною зазначають Джоші та О’Доннелл (Joshi and O’Donnell). Серед яких  йдеться про ПТСР, кататонічний синдром, схильність до насильства, схильність до зловживання алкоголем і наркотичними речовинами.

Також деякі фахівці зауважують, що у період війни у підлітків спостерігаються гострі емоційні реакції на те, що відбувається, емоційні перепади, істерики, надмірне збудження тощо. Більш того під впливом драматични подій може втратитися здатність до співпереживання (дереалізації) як захисна реакція психіки. А ті підлітки, які перебувають у безпеці далеко від військових дій, відчувають провину або комплекс того, хто вижив.

Як війна вплинула на українських підлітків?

З початку повномасштабного вторгнення, в Україні було проведено низку досліджень щодо впливу війни на дітей та підлітків. Розглянемо декілька з них.

75% дітей зазнали травматизації психіки на тлі війни

Про це свідчать результати опитування серед батьків неповнолітніх дітей, проведеного Gradus Research у квітні 2022 року. Найрозповсюдженіший симптом — так звані “емоційні гойдалки”, коли настрій швидко і без зовнішніх причин коливається від дуже гарного до надзвичайного поганого і навпаки. Також кожна п’ята дитина має порушення сну, кожна десята — зменшення бажання спілкуватися, нічні кошмари та погіршення пам’яті.

90% опитаних матерів підлітків помітили зміни у психологічному стані дитини

Інше опитування —  в рамках проєкту підтримки українців, що проводиться консультантам Міжнародної психосоціальної організації (International Psychosocial Organisation), продемонструвало, що майже 90% респондентів (матері підлітків від 12 до 16 років), помітили зміни у психологічному стані дитини. Більш того, найчастіші запити, з якими звертаються батьки підлітків до консультантів IPSO, це:

·        замкнутість дитини в собі та її небажання щось робити;

·        повне порушення графіку сну;

·        підвищення агресивності.

Крім того, зустрічаються скарги на вживання алкоголю, самопошкодження та навіть спроби самогубства шляхом вживання великої кількості пігулок. В роботі з підлітками, які разом з батьками звернулися за психологічною допомогою, щоб впоратися з впливом війни, звучать скарги на підвищений рівень тривожності, очікування загрози життю, розлади сну. А також соматичні симптоми, такі як: підвищене серцебиття, проблеми з диханням, відчуття тиску у грудях. Побічно повідомляється про конфлікти з батьками, почуття самотності.

73% українських підлітків найбільше хвилює війна

Всеукраїнське дослідження «Підлітки та їхнє життя під час війни: настрої, цінності, майбутнє», проведене в 2023 році  БФ “Клуб добродіїв” за підтримки Plan International, демонструє, що 73% українських підлітків найбільше хвилює війна. Ба більше, 87% опитаних підлітків зазнали найбільших змін у житті саме під час повномасштабної війни. Серед проблем, пов’язаних із повномасштабною збройною агресією рф, на першому місці страх за життя близьких та своє (38%), невизначеність майбутнього (12%) та відсутність світла/інтернету/зв’язку (11%).  Разом з тим, приблизно третина (29%) взагалі перестали планувати та вирішили визначитися з планами на майбутнє, вже коли закінчиться війна. А 37% серед опитаної молоді стало важче знаходити друзів під час війни. Як показало дослідження, молодь відчуває сильну потребу у підтримці. Попри те, що 89% підлітків зазначають, що отримують підтримку від рідних, майже 60% прагнуть відчувати її ще більше, а 83% хотіли б дізнатися, як самостійно можуть підтримати себе у складні часи.

Чи можливо мінімізувати наслідки?

Останні психологічні дослідження демонструють, що діти, особливо підлітки, мають величезний потенціал життєстійкості. Існують кілька захисних механізмів, найважливішими серед них є: ефективні стратегії подолання труднощів, позитивна система переконань, здорові сімейні стосунки та дружба. Все це дозволяє дітям вирости та стати повноцінними індивідами всупереч отриманим психологічним травмам. Тож, як бачимо, велике значення мають відносини та підтримка. Зокрема, вчасне відреагування батьків на переживання дитиною психологічного стану жертви через прояви захисту та заспокоєння може посприяти процесу усвідомлення дітьми цього стану та  запобіганню психічної фіксації підлітка на потенційно травматичній події, що може відігравати свою позитивну роль у динаміці розвитку постресового травматичного розладу чи інших негативних наслідків. Таким чином, допомога з боку рідних та фахівців сприятимуть підвищенню рівня стресостійкості підлітків в умовах війни. Особливо важливим аспектом є психотерапія, яка сприятиме стабілізації емоційного стану підлітка, допоможе віднайти нові способи переживання травматичного досвіду та розвинути навички саморегуляції та подолання стресу.

Ганна Шубіна

Журналістка HUBZ Inform, експертка з моніторингу та аналітики

Джерело