Українська Масниця, дата святкування
Масниця, Запусти, Пущеннє, Останній сирозапусний тиждень, Сирниця, Колодій, Колодка, Масляна, а ще Бабське свято, Сирна неділя, Загальниця — в Україні це свято має багато назв.
У цьому святі тісно переплетені елементи язичницької міфології і християнства. Ще в дохристиянські часи Масниця відзначалася на честь весняного рівнодення, яке вважалося початком нового року. Новий рік у наших предків починався з першим весняним Молодиком.
Нинішню назву свято отримало після прийняття християнства на Русі. З приходом християнства церква зберегла старий звичай зустрічі весни, але приурочила його до початку Великого посту.
Так нам відоме церковне свято Сирна седмиця, або М'ясопуст.
У християнстві дата святкування Масниці прив'язана до Великодня.
Святкування Масниці (сучасна Масляна) починається за тиждень до Великого посту, який у свою чергу, розпочнеться за 7 тижнів до Великодня.
Цього року Масляна триватиме з 24 лютого до 2 березня.
Вже самі назви свята говорять про його прадавні корені та той шлях, який воно пройшло від основ народовір’я до сьогодення.
В Україні назву «Масниця» маємо від слова «масний», тобто такий, що містить багато жиру, масла та мова йде про те, що останній тиждень маємо можливість їсти жирні страви. Сім днів поспіль дозволено їсти масло, яйця та молочні продукти, але не м’ясо (риба дозволена). Оскільки це було останнє гуляння перед найсуворішим постом — справляли його гучно, весело та смачно, влаштовували великі ярмарки з музикою, піснями та найрізноманітнішими розвагами.
Вже зараз ми знаємо Масляну з млинцями та сучасними розвагами, а ось ще до приходу радянської влади, українська Масляна була інакшою.
Ще наші предки відзначали свято Колодія – одне з праслов’янських свят, яке сягає доби Трипільської культури. Це низка обрядових дійств на честь весняного пробудження природи.
З приходом християнства, нашого Колодія, стали називати М’ясницями, Масницею, Сиропустом, Сиропусним тижнем, Сирною неділею. Перші згадки про Масницю в календарях наших предків датуються ІV столітті н.е. (календарі із села Ромашки Київської області та із Лепесівки— сучасної Хмельницької області). Свято активно відзначалося не лише в період язичництва, а й після запровадження християнства князем Володимиром. Терміни «Сиропусний Тиждень», «Сиропуст», «Сиропусна Неділя» вживано переважно у святцях, церковних книгах та літописах іще в XVI ст.
Масляний тиждень називали також – «Бабиним», адже в цей період жінкам дозволялося гуляти і веселитися досхочу, а чоловікам належало слухатися жінок і витримувати їхні «збиткування».
У різних частинах України цей святковий період завжди називали по-своєму, а обряди, якими він супроводжувався дещо відрізняються. Одночасно з цим, значення свята зберігалося та було спільним для всіх регіонів.
До початку XVII століття Масниця святкувалася протягом трьох тижнів.
Перший називався Всеїдним — в цей період м’ясо дозволялось споживати щодня.
Другий називали Переступним або Рябий — також дозволялось споживати м’ясо (за виключенням середи і п’ятниці).
Третій тиждень називався Сиропусним, власне Масниця, він же Колодій та святкувався найбільш гучно.
Вельми важливим і показовим є те, що кожен день тижневого свята Масниці мав свою назву, ритуали, свій характер звичаїв, обрядів, прикмет і розваг. Це були наче невеликі свята й присвятки у великому святі. Кожен із них має своє значення і щось означає.
Після прийняття християнства почали дотримуватися Масляну по днях тижня. Кожен із них має своє значення та назву. І вони також відрізнялися в регіонах.
В останній день Масниці «Прощену неділю» просили взаємного прощення за образи, завдані мимоволі чи навмисно. При зустрічі люди тричі низько кланялися одне одному й промовляли: “Прости мене!” У відповідь казали: “Бог простить”.
«Ходім, Колодію, на нашу затію...»
Як уже зазначалося, Масниця має багато назв, одна з яких Колодій.
Свято Колодія бере свій початок з праслов’янських часів, до хрещення Київської Русі. Головним обрядом, приуроченим до Масниці, були «Колодки».
Колодій або Колодка - саме традиції, пов'язані з цими назвами, мають найдавніше коріння. На масничному тижні існував звичай прив'язувати колодки тим, хто ще без пари. У давнину це були дерев’яний брусок, поліно чи палиця. Починали святкувати Колодія на початку тижня.
В понеділок зранку молоді одружені жінки збиралося у шинку, готували пишне застілля та справляли Колодки. Котрась із молодиць приносила із собою полінце чи палицю, що слугувала за «колодку». Усі разом прибирали «колодку» у полотняне шмаття, ніби сповиваючи немовля. А тоді вітали одна одну: «Наша «Колодка» народилася!»
У понеділок «колодка народжувалась», у вівторок – «охрещувалась», у середу – «похрестини», у четвер – «помирала», у п`ятницю «колодку хоронили», у суботу - «оплакування колодки», а у неділю відбувалось завершення життєвої долі «колодки». І, звісно, усі ці дійства мали жартівливий характер. До речі, у середу на похрестини колодки, були самі помпезні гуляння, тому що в цей день дозволялося святкувати навіть неодруженим і малим дітям.
Молодиці прив`язували колодку до тіла неодруженим парубкам та дівчатам, які не одружилися минулого року. Одним із мотивів в’язання колодки було покарання парубків, дівчат, які не подружились, а також їхніх батьків – за те, що вчасно не оженили сина чи не віддали заміж дочку. «Не жинився єси, то колодку носи!»
А оскільки, ніхто не бажав тягти колодку, тож від неї відкуплялись: кольоровими стрічками, танцями, піснями, їжею, напоями чи грошима. Пам’ятаючи про такий звичай, парубки заздалегідь готували «відкупного». Після викупу колодку відв’язували. Самому відв’язуватися не годилося.
За народним повір’ям, Колодій — як бог і опікун шлюбу, щедро обдаровував здоров’ям, злагодою, достатком тих, хто створював родини, дарував подружжю діточок.
Колодій – суто українське свято, якому немає аналогів у інших народів.
Цей тиждень ще також називали «Бабським тижнем» або попросту «Бабським», а Колодій, відповідно, - «Бабським святом». Протягом цього тижня чоловікам належало слухатися жінок. Жінки весело проводили час, та й взагалі, на Масницю не можна було робити тяжку домашню роботу – ткати, рубати, прясти конопель, білити, шити та вишивати.
«Почекайте, варенички, прийде на вас масниця!»
Попри те, що найзвичнішою стравою у наші дні для нас є млинці, у давнину в Україні на Масничному тижні, під час свята, українці частіше їли вареники.
Але також є згадки про те, що в деяких областях смажили гречані млинці, наприклад, на Слобожанщині, які задобрювали смальцем. Ними частували протягом усього тижня.
Вареники, що символізували молодий Місяць, готували з сиром, які вживалися з маслом чи сметаною. Саме жіноча енергетика, порівнювалася з місяцем, а вареники за формою якраз нагадують півмісяць. Недарма одна з назв Масниці - Бабин тиждень. Вареники їли всі в родині, ними й пригощали гостей. Вареники були в пріоритеті цього тижня. За словами етнографів, на Центральній Україні навіть не варили борщ.
Окрім вареників готували інші страви на основі молочних продуктів: сирники, сирні баби, налиснички, і запіканки, локшину та галушки також варили на молоці. А з молока робили ряжанку, колотуху, розтирачку, кисіль. Готували і млинці тому, що прощалися цього тижня з маслом, сиром, яйцями, ряжанкою, кефіром.
У цей час багато вживали масла, сметани, молока. Всі каші також готувались у цей тиждень виключно на молоці.
Сьогодні ж, більш вживаною назвою Масниці є Масляна. Зараз Масляну відзначають в основному з млинцями.
І як говорили раніше: “Масниця, Масниця, яка ти мала, – якби ж тебе сім неділь, а Посту одна!”.
Отже, наше українське свято Колодій існувало в Україні ще з часів Трипільської культури. Як бачимо, воно змінилось під час впровадження християнства у часи Київської Русі й до сьогодення.
Як і всі народні свята та звичаї, воно набуло християнського релігійного змісту, лише деякі традиції святкування залишились незмінними.
Традиційним завершенням гулянь на Масницю є спалення величезного опудала Масляної (Зими), що символізує проводи холодів і народження Весни та нового життя.
Щиро вітаємо зі святом Масляної, Масниці, з нашим українським Колодієм! Бажаємо вдосталь наїстися солодких вареників та млинців!
Пам’ятаймо та поважаймо прадідівські українські традиції та цінуймо українське!
