«Ян Гус: «Не зречуся!»»
Він був спаленний декілька століть тому – 6 червня 1415 року. Кажуть, якась старенька виключно зі благочестивих спонукань підклала в’язку хмизу в багаття, і тоді він вигукнув відоме «О, свята простота!». А як там було насправді, ми навряд чи дізнаємося.
Точно відомо, що він був освіченою людиною – декан філософського факультету Празького університету, а пізніше його ректор. І сміливий, бо проповідуючи у Віфлеємській каплиці, Гус неодноразово висловлював позиції, які йшли в розріз з офіційною політикою Католицької Церкви.
Гус постійно критикував католицьке священство і Папу, авторитет якого ставив нижче авторитету Святого Писання. Кому таке сподобається?! Не подобалось кліру те, що цей проповідник прагнув змін у правилах причастя, що саме по собі може здатися, як перехід на «непотрібні», другорядні речі. Проте ці вимоги висувались із метою усунення поділу на священство та парафіян. А саме:
Не можна брати плату за таїнства та продавати церковні посади. Священикові достатньо брати невелику плату з заможних людей, щоб задовольнити свої першочергові життєві потреби.
Не можна сліпо підкорюватись церкві, але потрібно думати самим, застосовуючи слова із Святого Письма: «Якщо сліпий поведе сліпого, обидва впадуть у яму».
Влада, котра порушує заповіді Бога, не може бути Ним визнана.
Власністю мають володіти лише справедливі. Несправедливий багач – це крадій.
Кожен християнин має шукати правду, навіть ризикуючи власним благополуччям, спокоєм і життям.
Додамо до списку обурення індульгенціями та папськими буллами. Власне, за радикальні погляди на життя, церкву, владу – він і був спалений. Радикальні погляди каралися радикально! У ті часи подібні вигадки вважалися єрессю, а з нею боролися саме так – вогнем.
 |
Ян Гус перед судом.
Фрагмент картини Вацлава Брожіка |
Чеський фахівець із церковної історії, Радомир Малі, стверджує, що всі 30 тверджень, які Констанський собор пред’явив Гусу в якості доказів його єресі, послідовник Гуса, Ієронім Празький, який сам був спалений менш ніж через рік після свого вчителя, знайшов у роботах і листах Гуса, – як раз саме в тому розумінні, у якому їх тлумачив собор. Про це сам Ієронім писав своєму другові, і цей лист зберігся. Тобто, вина Яна Гуса була доведена та надійшла пропозиція зректися. До того ж, йому пропонувалася полегшена версія зречення: самостійно на вибір визначити пункти, від яких він може відмовитися. Це було зроблено, щоб зберегти йому життя, але священик вважав за краще померти і сказав ще одну свою відому фразу: «Не зречуся!».
Через 100 років після загибелі Гуса, Мартін Лютер прийшов із більш широкою програмою Реформації, що вразила всю Європу. У цьому контексті і діяльність Яна Гуса, і «гуситська революція» – є частиною європейської історії, явищем, яке виходить за межі маленької Чехії.
Примітно, що в XX столітті папа Іоанн Павло II висловив глибокий жаль із приводу мученицької смерті Гуса та віддав данину поваги величі його духу. Була створена «гуситська комісія», на чолі з кардиналом Милославом Влком, яка висловила ідею, що «треба переписати історію поновому без емоцій» і «вчення Гуса може стати містком між роз’єднаними християнськими церквами». Але тоді, у XV столітті, майже відразу після його смерті, у Чехії розгорілися «гуситські війни». Одним із полководців гуситів був Ян Жижка, якому припали до душі слова Гуса: «Вірний християнин, шукай правду, слухай голос правди, вчися правді, люби правду, говори правду, тримайся правди та захищай правду до смерті». Це про нього, Яна Гуса, Тарас Шевченко напише в кінці поеми «Єретик», так:
 |
| Спалення Яна Гуса. Малюнок з хроніки Шпіцера |
Отак Гуса ченці осудили, запалили… Та Божого Слова не спалили, Не вгадали, що вилетить орел із-за хмари замість гуся і розклює Високу тіару. Байдуже їм, розлетілись, мов тії ворони, зі кровавого того свята.
Ченці і барони розвернулись у будинках і гадки не мають – бенкетують та інколи Te Deum співають. Все зробили… Постривайте! Он над головою старий Жижка з Таборова махнув булавою.
За результатами 20-річного протистояння радикальних і менш радикальних гуситів із католицькою церквою, перемогла остання.
 |
| Пам'ятник Яну Гусу у Празі |
Свою природу реформатора Ян Гус проявив не тільки у проповідях із церковної кафедри, але й у здатності до реформування чеської мови. У результаті його старань процес читання та письма став простішим і ближчим до норм усного мовлення. Це, у свою чергу, полегшило поширення грамотності в народі. Через його численні літературні праці (наприклад, «Про пізнання істинного шляху до спасіння») в чеській літературі ствердився новий тип прози. Крім цього, Ян Гус переклав чеською мовою Біблію, яку спалили разом із ним.
6 липня Чехія відзначає національне свято - День спалення Яна Гуса, знаменитого теолога, головного ідеолога чеської реформації й основоположника руху гуситів. По всій країні запалюють багаття в пам'ять про Яна Гуса.
Кожен
народ має народні символи. Народні символи – це те, що найбільше любить і шанує
даний народ. Коли називають рослинний народний символ, ми можемо одразу
дізнатися, про яку країну йде мова. 
Як ці рослини стали символами України, яке місце зайняли
вони у житті українців, яке відображення отримали у народних піснях, приказках,
віршах і творах відомих письменників? 
