НАТО: 70 років історії

Історія розвитку і трансформації Альянсу. Основні періоди

Продовження. Початок ТУТ та ТУТ

1975—1985

В середині 1970-х політика «розрядки» змінилася новим витком політичної конфронтації та військового протистояння, що було обумовлено радянською інтервенцією в Афганістані, розгортанням в СРСР нових балістичних ракет середньої дальності РСД-10 «Піонер» (SS-20 за класифікацією НАТО) і, як відповідь, розміщенням США в Європі МБР MGM-31A «Першинг-1А», початком розробки в Сполучених Штатах програми СОІ.

В умовах загострення відносин зі Сходом у 1984 році відновив діяльність Західноєвропейський союз. Натомість альянс зміцнив позиції в Європі після вступу до нього в 1982 році Іспанії. Що стосується військово-технічного боку військової доктрини блоку — стратегії гнучкого реагування, то лідери НАТО традиційно характеризували її як оборонну. Сама сутність «гнучкого реагування» полягала у здатності блоку шляхом відповідних, сумірних з характером загрози дій запобігти, а якщо необхідно, то і відбити збройну агресію різного масштабу в будь-якому районі зони відповідальності Альянсу. НАТО відмовилася взяти на себе зобов'язання не застосовувати ядерну зброю першим. Генеральний секретар Альянсу Пітер Карінгтон в грудні 1984 року прямо відкинув таку перспективу, заявивши: «Ми не є прихильниками відмови від можливості використання першими ядерної зброї». Загострення тривало до кінця 1985 року, коли після приходу до влади у СРСР Михайла Горбачова почалися його регулярні зустрічі з лідерами США та інших західних країн і переговорний процес між сходом і Заходом набував незворотного характеру.

1985—1990

Лідери СРСР і США Михайло Горбачов і Рональд Рейган

 підписують Договір про ліквідацію РСМД. 1987

З початком перебудови в Радянському Союзі і оприлюдненням горбачовської концепції «Європа — наш спільний дім» розпочинається період відлиги у відносинах НАТО і СРСР. Вже у грудні 1987 року Михайло Горбачов і Рональд Рейган  підписали у Вашингтоні договір про повну ліквідацію ракет середньої і малої дальності. Це було перше в історії реальне знищення цілого класу сучасних ядерних озброєнь. Незабаром після цього процес кардинальних змін у відносинах між Сходом і Заходом набував несподівано стрімкого розмаху. Переломним став 1989 рік, який розпочався із повного виведення радянських військ з Афганістану. За цим слідували прихід до влади у Польщі першого на сході Європи некомуністичного уряду Тадеуша Мазовецького, демократичні революції в Угорщині, Німецькій Демократичній Республіці, Чехословаччині та, врешті, падіння Берлінської стіни, яке символізувало початок якісно нового періоду у світовій історії. 1989 рік завершився першими в історії відвідинами Міністром закордонних справ СРСР Едуардом Шеварднадзе штаб-квартири НАТО в Брюсселі його та переговорами з Генеральним секретарем НАТО Манфредом Вернером і постійними представниками держав-членів Альянсу.

Впродовж 1990-1991 років перехід влади до демократичних сил відбувся і в інших країнах Східної Європи та в союзних республіках СРСР. Наслідком цих змін стали возз'єднання Німеччини, припинення «холодної війни», розпад Радянського Союзу і Варшавського блоку. Європа та світ опинилися у принципово новій політичній ситуації, що не могло не вплинути на Північноатлантичний альянс і зумовило початок процесу його адаптації до нових геополітичних умов. В цей період навіть точилися дискусії про розпуск Альянсу і недоцільності його існування у постбіполярному світі, але нестабільність нової ситуації викликала необхідність лише трансформації альянсу й уточнення його ролі. Крім того, важливе значення мало і бажання країн-членів зберегти спільний цивілізаційний простір. НАТО вступив у новий етап своєї історії.