Освітній онлайн-курс для бібліотекарів «Бібліотека – відкритий публічний простір»

18 грудня - Міжнародний день мігрантів

Міжнародний день мігранта  наголошується за пропозицією Генеральної асамблеї ООН (Резолюція № A/RES/55/93) щорічно, 18 грудня, починаючи з 2000 року. У цей день в 1990 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Міжнародну конвенцію про захист прав всіх робочих мігрантів і членів їх сімей.

Мета проведення цього Дня – зміцнити глобільні заходи захисту біженців і мігрантів. Ці зобов'язання містяться в Нью-Йоркській декларації, в який виражається політична воля світових лідерів, спрямована на порятунок життів, захист прав людини і справедливий розподіл відповідальності на глобальному рівні.

Українська революція 1917-1921 років

Герої Чорнобиля, які врятували Україну і весь світ

14 грудня - День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній станції стався вибух. Катастрофа забрала здоров'я та життя багатьох людей, які відчайдушно боролися з наслідками аварії. Такою ціною вдалося врятувати світ від ще серйознішої катастрофи. 

                                              1. ПЕРШІ ДНІ КАТАСТРОФИ

У перші дні аварії основні зусилля спрямовували на зниження радіоактивних викидів зі зруйнованого реактора, аби запобігти серйознішим наслідкам.

2. ЧЕРГУВАННЯ В РАДІОАКТИВНІЙ ЗОНІ

Ліквідатори працювали в небезпечній зоні позмінно: ті, хто набирав максимально допустиму дозу радіації, виїжджали, а на їхнє місце приїжджали інші.

3. НАДЗВИЧАЙНА СИЛА ВОЛІ СЛАБКОЇ СТАТІ

Крім чоловіків на службу було взято багато жінок: кухарки, медики, дозиметристи. Їх робота межувала зі смертельною небезпекою.

                                                 4. ПІК ЛІКВІДАЦІЇ

Основна частина ліквідаційних робіт була виконана у 1986–1987 рр. У них брали участь приблизно 240 тисяч людей.

5. "ЗНИКЛИЙ БАТАЛЬЙОН"

Влада тривалий час навіть не визнавала факту використання мобілізованих у ліквідації аварії на ЧАЕС. І в історію ці майже 700 ліквідаторів увійшли як "зниклий батальйон". Усього ж на атомній станції в перші роки працювали понад чверть мільйона ліквідаторів.

6. ЗАГАЛОМ "САРКОФАГ" БУДУВАЛИ БЛИЗЬКО 600 ТИСЯЧ ОСІБ                                                                          Наприкінці 1986 року реактор накрили спеціальним "саркофагом", задля запобігання розповсюдженню радіоактивних часток. Укриття було збудоване добровольцями та мобілізованими солдатами, яких пізніше назвуть ліквідаторами. За весь час будівництва "саркофагу" їх нараховувалось близько 600 тисяч осіб з усього тодішнього СРСР.

7. СПЕЦОДЯГ ПОЖЕЖНИКІВ                                                                                                                                                                Деякі рятувальники працювали у радіоактивній зоні без респіраторів. Спецодяг видавався та змінювався раз на тиждень.

8. РОЗПЛАТА ЖИТТЯМ ТА ЗДОРОВ'ЯМ                                                                                                                                Зупинити активне виверження радіоактивних речовин зі зруйнованого реактора вдалося лише ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів.

9. ФОТО ТА РЕЧІ ГЕРОЇВ                                                                                                                                                                        Зараз у Києві діє національний музей "Чорнобиль", в якому можна дізнатися про подробиці аварії, переглянути особисті речі ліквідаторів, історичні фото, документальні фільми про Чорнобиль.

10. ВШАНУВАННЯ ЛІКВІДАТОРІВ                                                                                              Пам'ятники ліквідаторам і жертвам Чорнобильської аварії є в багатьох містах України, Росії та Білорусі. Зокрема, лише у Києві існує майже двадцять меморіалів та пам'ятних знаків, присвячених вшануванню пам'яті пожежних-ліквідаторів аварії на Чорнобильській атомній станції.

джерело

ТВ МИГ - репортаж

Образи людей з інвалідністю в художній літературі (до Міжнародного дня інвалідів)

Інвалідність впливає на всіх, хто так чи інакше зіштовхується з цим явищем. Життя людини, яка отримала тяжкі травми та ушкодження здоров’я, докорінно змінюється, так само, як і тих людей, хто таку особу оточує: рідних, друзів. Література, особливо художня, тим і славиться, що звертає увагу читачів на різні проблеми людського життя і особистості – як позитивні, так і негативні. Вдумливого автора завжди цікавить, як людина проходить різні випробування, у тому числі – пов’язані з інвалідністю.

Читати статтю

 

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ

У п'ятницю, 6 грудня відбудеться презентація книги

 Олександри Яворівської 
"ЮКІ. Людина 400 шрамів"

Про автора:

Олександра Яворівська здобула ступінь магістра журналістики в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка. Понад десять роківпрацювала на телебаченні — спочатку журналістом, а тоді ведучою новин. Історія про хокеїста українського походження Террі Савчука задумувалась як невеличке оповідання для домашнього читання своїм двом дітям. Та що більше відкривалося перед авторкою фактів із життя цього неймовірного спортсмена, то величнішою вимальовувалась його історія, яка зрештою переросла в книжку. 

Про книгу:

"«Юкі» — найкраща книжка на спортивну тематику серед усіх, що потрапляли мені до рук за останні півдесятка років… Це розповідь про жорстоку й небезпечну командну гру 40–50-х років минулого століття, коли поява на полі в захисній масці означала незмивну ганьбу, коли хокейні воротарі часто залишали арену на лікарняних ношах".
Макс Кідрук, письменник

"Ця історія вчить, мотивує й надихає. І не лише у спорті…"

Костянтин Симчук, воротар збірної України, майстер спорту міжнародного класу

Ця книжка — про найвидатнішого воротаря в історії хокею, українця за походженням Тараса Савчука, людину 400 шрамів, як його називали тогочасні газети. Його ім’я занесене до Хокейної зали слави, а його рекорд — 103 «сухі» перемоги — понад сорок років не зможе побити ніхто. Життя Тараса Савчука — це історія про те, що мрія й любов сильніші за вроджені хвороби, не сумісні зі спортом, за щоденні страшні травми й ризик більше ніколи не вийти на лід. Де він брав сили грати в хокей і бути в ньому найкращим упродовж всієї кар’єри? Чому був нестерпним у спілкуванні? Що приховував від світу? За ким тужив усе життя, і кому присвячував свої перемоги?