"Я повернула стрілки проти сонця..."

 Напередодні Дня міста 23 вересня у бібліотеці відбулася творча зустріч з поетесою Наталію Чамлай.

Це її перша творча зустріч в нашій бібліотеці.

Народилася пані Наталя в невеличкому місті Городищі, яке близько Моринців, що на Черкащині. Закінчила фізико-математичний факультет Херсонського педінституту. Працювала в школі, в піонерському таборі "Молода гвардія" у Одесі.

В нашому місті живе з 1984 року.

Пані Наталя - поетеса за покликанням. Слово для неї - не забава, а спосіб висловлення переживань. Перша поетична збірка пані Наталі називалася "Я - твій сад".

Ось деякі вірші з цієї збірки:

Разом із зорями...

Чи Ви хоч раз в житті любили?

Чи бачили Ви на яву

Цей рай земний?

Небесні сили!

Чи падали коли в траву

Разом із зорями?

Духмяний

Вдихали запах полину

На повні груди аж доп'яна?

Купальську квітку осяйну

Шукали вже?

А птахом в небо

Злітали Ви? На серці - щем...

Коханий мій, це я для тебе

Сріблястим падаю дощем,

Щоб сонце, часом, не стомило.

А вам бувало так коли?

Чи Ви отак колись любили?

Як "ні" - то Ви ще не жили.

"Мені іноді здається, що любов до поезії я вдихнула з повітрям ще в дитинстві... Батькові завдячую жагою до справжньої волі, якої завжди так прагне людина, іноді навіть не усвідомлюючи того..."

Подарунок

Здається, в цім житті я все вже маю:               - Я ладна тобі небо прихилити,
Любов, сім'ю, роботу, трохи грошей...            З усіх долин зібрать для тебе квіти.
Квартира є простора і хороша                          І тільки волю, - ніде правди діти, - 
І вірні друзі, що не зрадять,знаю.                    Не знаю, як здобути, де купити?
- Який же подарунок хочеш мати                    - Будь ласка, подаруй мені до  свята 
До свята, що чекаємо обоє:                              Свої пісні про вільну Україну,      
Чи луки запашні зібрать в сувої?                     Щоб я відчув, бодай хоч на хвилину,
Чи зорі із небес тобі дістати?                           Господарем себе у власній хаті.
- Одвіку так влаштована людина,                    Мій любий, не клянусь, бо й ти не клявся.
Що ії завжди чогось не вистачає,                     Але готова я заради тебе
Тож головного я в житті не маю,                      Життя своє змінити, коли треба,
Коли не вільна рідна Україна.                          Лише щоб ти частіше усміхався...
                                                  З тих пір я маю ціль одну-єдину:
                                                                      Подарувати ВІЛЬНУ УКРАЇНУ.

"Мама рідко мене виховувала. Тим дорожче краплини її життєвої мудрості, яку вона передала мені, коли ми жили разом. Материнська самовіддана любов - то найбільший скарб. Поки мама була поряд, то любов її сприймалася, як належне. мабуть, вона, та любов, накопичувалася десь в глибині душі, і її виявилося так багато, що вона потребує свого виходу до людей через слово..."

Фотоальбом

Постаріла вулиця... А колись, бувало,

Частими весіллями душу звеселяла.

І була нам вулиця і сестра, і мати:

Разом веселитися - разом сумувати.

У альбомі стишено сторінки гортаю.

Любі земляки мої - всіх їх пам'ятаю.

Пригадавши знов мені крайній дім на вулиці:

Кущ троянди чайної до причілку тулиться.

Крайній дім, останній він, а для мене перший.

Величезна груша вже стала ніби менша.

Ось на фотографії ми удвох з сестрою -

Мама ще тоді була зовсім молодою...

Цим вечором звучало ще багато віршів у авторському виконанні: про життя, про любов, про наше рідне місто.

Дуже бистро сплинув час. Сподіваємось, ця зустріч стане не останньою, і ми будемо чекати, щоб почути нові вірші Наталі Чамлай.