Визитівка Одеси – Оперний театр
Це місто, засноване на березі Чорного моря в 1794-му році - результат злиття культур, звичаїв, традицій і темпераментів. Одесу порівнювали з Парижем вже в 1810-м, а тридцять років потому називали одним з найбагатших і найкрасивіших міст Європи.
Вже на початку XIX століття молоде
портове місто мало театр, що не поступався кращим європейським зразкам. Театр
був споруджений за ініціативи градоначальника, видатного державного діяча
герцога де Рішельє, якого одесити досі називають коротко і з любов'ю - Дюк.
Одеса отримала право будувати театр у 1804 році (ставши третім
містом з театром у Російській імперії, після Москви та Санкт-Петербурга), а у
1809 році він був уже зведений.
Театр вміщував 800 глядачів, які
розміщувалися у 17 ложах трьох ярусів, у партері було лише 44 крісла. Решта
простору виділялася для стоячих місць на зразок старих італійських театрів.
Пізніше місця для простолюдинів були перенесені на верхній ярус і почали
називатися «райком». Фойє театр не мав і був трохи незручний для глядачів.
Перший одеський міський театр
Дрезденьска опера
Оперний театр, 1901 рік
Вид на театр з Рішельєвської вулиці
Декілька разів Одеський оперний театр
мало не повторив долю свого попередника.
На балюстраді
будівлі розташовано 16 фігурок путті (немовлят-амурів), кожна з яких унікальна
і не повторює решту.
… Через 64 роки, у 1873 році міський театр повністю знищила
пожежа, що почалася через загоряння газового ріжка, що висвітлює годинник у
нічний час.
Про те, чи потрібна місту нова Опера, одесити сперечалися 11
років. На її будівництві наполіг філантроп-градоначальник Григорій Маразлі.
На нову будівлю виділили фантастичні 1,5 мільйона рублів золотом. 80% цієї
суми дарував "генеральний спонсор" граф Михайло Толстой.
Проект нового міського театру створили
віденські архітектори Фельнер та Гельмер, які вже будували театри у Відні,
Будапешті, Дрездені та інших містах Європи.
Новий театр відкрився за рекордний час після початку будівництва –
через три роки – 1 жовтня 1887 року.
Зразком для Одеської опери послужив зведений чотирма роками раніше
дрезденський театр архітектора Готфріда Земпера з нетрадиційною формою фойє, що
повторювала вигин залу для глядачів.
До цього дня наш Оперний знаходиться в
п'ятірці найкрасивіших театрів світу, а нещодавно журнал Forbes включив його до
переліку 11 найцікавіших пам'яток Східної Європи. Унікальна акустика
підковоподібної зали дозволяє доносити навіть шепіт зі сцени у будь-який куточок
зали.
Зал першого театру висвітлювався п'ятисвічковими канделябрами,
прикріпленими до зовнішніх стін лож. Сцена освітлювалася великими лампадами з
олією, а в галереї освітлення не було зовсім. Наново збудований новий театр принципово відрізнявся від попереднього
насамперед тим, що його оснастили електрикою та паровим опаленням.
«Глядацька зала вражає небувалою в Одесі розкішшю та
красою оздоблення лож. У всьому залі знизу до стелі включно переважають
оксамит, сатин, позолота. При чудовому висвітленні все це блищить, горить,
сяє...» — писав «Новоросійський телеграф». Слід зазначити, що для освітлення
залу та парадних приміщень широко застосовувалася електрика, яка на той час
була величезною рідкістю. В одеському театрі лампочки спалахнули у день відкриття
завіси. Для цього у районі вул. Старопортофранківської була побудована перша в Російській
імперії центральна електростанція змінного струму.
У березні 1925 року виникла пожежа,
внаслідок якої повністю згоріла сцена, завіса та постраждала зала. У стислий
термін театр було відновлено і вже за рік він відновив вистави. Сцена отримала
нове технічне обладнання, були встановлені дві залізобетонні протипожежні
завіси, що при необхідності відсікають сцену від залу для глядачів і службових
приміщень.
1944 року
театр знову дивом уцілів: фашисти планували підірвати його під час відступу.
Але 10 квітня на балконі будівлі було вивішено радянський прапор – на знак
визволення Одеси від гітлерівських загарбників. Саме звідси від будівлі театру
пройшли переможним маршем через все місто радянські солдати, які звільнили
Одесу.
Окрім вогню театр переслідували
ґрунтові води та зсуви. У 1955-1956 роках під основу закачали 6 млн. літрів
рідкого скла, а будівлю повністю відреставрували. Урядом було витрачено 4 млн.
рублів та 9 кілограм чистого сусального золота. Але згодом архітектурне диво
продовжувало руйнуватися.
Всі зусилля, спрямовані на зміцнення
будівлі в середині ХХ століття, виявилося, лише сповільнили згубні процеси.
Будова, зведена на осадових породах ґрунту, продовжувала руйнуватися.
У 1990-х
років ХХ століття стан театру було визнано катастрофічним. 1996 року Кабінет
міністрів України ухвалив рішення про капітальний ремонт та виділив кошти на
нього. Роботи планувалося закінчити за 4 роки. Однак через нестачу коштів
реконструкція затяглася на 11 років.
За цей період було знову укріплено
фундамент (цього разу 1800-ми палями, забитими на глибину від 14 до 18 м, які
під землею впираються в тверду кам'яну породу), перекрито дах, оновлено фасад
та прилеглу територію.
Нинішнє технічне оснащення театру
відповідає найсучаснішим вимогам. Сюди входять кондиціонери, автоматичний
режисерський пульт, електронний регулятор художнього освітлення із програмованою
кібернетичною установкою, комп'ютерне керування рухом сцени, найскладніша
система протипожежного забезпечення.
Успішне
завершення масштабних та унікальних за складністю робіт стало можливим завдяки
не лише допомозі уряду, а й активній участі одеських підприємств,
пожертвуванням державних діячів, громадських організацій, підприємців, простих
одеситів, у тому числі й тих, хто мешкає нині в інших містах та країнах.
Архітектурний образ одеського оперного
театру був і залишається ілюстрацією до того, наскільки вдало іноді буває
поєднання мистецтва та багатства. В оформленні фасаду та інтер'єрів театру
поєднується кілька стилів. Тут можна знайти елементи італійського ренесансу та
віденського бароко, класичного бароко та рококо, але всі стильові компоненти органічно
пов'язані та створюють цілісну композицію.
Головний фасад театру має напівовальну
форму із двома бічними флігелями, від яких починаються розкішні сходи. Лицьова
частина будівлі розділена колонами та пілястрами та обладнана балконами, у
центрі розташований вузький двоярусний портал.
Парадний бік
театру виконано у стилі віденського бароко. Зовні споруда складається із трьох
поверхів. Лоджії перших двох прикрашені лише колонами тосканського ордера. Ці
поверхи утворюють єдине ціле і виглядають фундаментально, надаючи будові
статичного вигляду. Третій поверх легший, ажурний, з ретельним опрацюванням
деталей. Завдяки численним арочним лоджіям, колонам і пілястрам іонічного
ордера він врівноважує тяжкість нижніх поверхів. Додаткові ефекти в
архітектурну подобу театру вносять витончений портик і купоподібний дах. В
результаті споруда ніби парить над землею.
Над фасадом височіє скульптурна група,
що зображає покровительку театрального мистецтва музу Мельпомену в колісниці,
запряженій чотирма розлюченими пантерами (алегорія: лише сила мистецтва здатна
підкорити тварину дикість).
Вінчають портик дві скульптури, що
втілюють музику та танець: ліворуч – Орфей грає на кіфарі кентавру, праворуч –
муза танцю Терпсихора навчає дівчинку своєму мистецтву. На фронтоні портика
римськими цифрами вказано кілька дат: у першому рядку MDCCCLXXXIV-MDCCCLXXXVII
– роки початку та закінчення спорудження театру (1884 – 1887). Другий рядок
містить фразу Ardebat anno, що вказує на пожежу 1925 року. Потім йде дата
MCMLXVII (1967) і слово «restitutum» («відновлено») як нагадування про
реставраційні роботи в театрі.
Центральний вхід прикрашають ліпні втілення комедії та трагедії. Ліворуч зображено епізод із трагедії Сенека «Федра» (заснованої на першій редакції трагедії Евріпіда «Іполит»), праворуч – епізод із комедії Арістофана «Птаха».
Немає коментарів:
Дописати коментар