Сучасного
читача не здивуєш детективом чи фантастичною розповіддю: ринок подібних творів
навіть можна назвати переповненим. Ми звикли ставитися до персонажів на кшталт
Еркюля Пуаро як до літературних образів, що існували століттями, і сприймаємо
спроби письменників передбачити майбутнє людства як щось, що само собою
зрозуміле. І дивно подумати, що ще 200 років тому серед поезій, романтичних
новел та філософських трактатів зовсім не було місця таємниці: не було, поки не
з'явився воістину великий і, як будь-який геній, який випереджає своє століття,
глибоко нещасний Едгар Аллан По.
Біографія
Здається суцільним переліком негараздів, ніби він зійшов зі сторінок
«Знедолених»: сирітство, алкоголізм, трагічні прихильності, смерть близьких,
бідність та хвороби переслідували письменника. І в той же час, важко уявити
собі іншого такого революціонера від літератури, який настільки недбало, не
претендуючи на власну винятковість, створив би одразу кілька нових жанрів,
майстерно писав як поезії, так і прозу, і був так нескінченно любимо століття
по тому. Перу По належать перші детективні історії сучасного ладу, які до нього
існували лише на сторінках кримінальної хроніки та в переказах пліткарок:
«Вбивство на вулиці Морг», «Золотий жук», «Таємниця Марі Роже», «Викрадений
лист». Деякі критики вважають, що Шерлок – лише переміщений Конан-Дойлем в
англійські реалії Огюст Дюпен з оповідань По.Твори порівнювати складно,
оскільки Артур більше вправлявся у вдосконаленні дедуктивного методу та
несподіваних сюжетних ходах, у той час як Едгар – у створенні своєї улюбленої
містичної атмосфери: будь-яка відкрита навмання сторінка його детектива
читається із завмиранням серця, навіть якщо не знаєш, що передувало цьому.
історії. Ця характеристика всіх творів По принесла йому справді заслужений
статус короля хоррора. Назвати його родоначальником важко, однак саме він, що
називається, «викристалізував» цей стиль, дійшов до меж майстерності, і
підручники «літературної містики» можна писати, відштовхуючись лише від пари
його новел.
Для всіх
шанувальників письменника, однак, головним детективом і хорором залишається
історія його власного життя – і оскільки вона була продумана наперед якимось
талановитим автором, більшість поворотів сюжету глибоко безглузді і до розгадки
не ведуть. З часу навчання у військовій академії письменник боровся з
алкоголем, але проблеми не були настільки великі, щоб зламати життя; у певний
момент, після публікації фантастичного оповідання «Історія з повітряною кулею»
та поезії «Ворон» (її досі називають найгучнішим успіхом в історії
американської поетичної літератури), Едгар буквально злетів на вершину
письменницького Олімпу, проте слава та прибуток виявилися недостатньо міцним
аргументом, щоб утримати По від стрімкого краху, що за ними послідував. Автор все
життя балансував на краю, сам досягаючи висот і сам же, своїми навіженими
вчинками, завдаючи собі найстрашніших ударів.«Біс протиріччя», який По описував
у своїй однойменній роботі, мучив його все життя. Втім, із геніями і пророками,
трагічною девіацією на тлі «нормального» суспільства, зазвичай так і
відбувається: тавровані за життя, вони зводяться на вівтар лише після загибелі.
Розібратися
в особистості письменника тепер важко, оскільки його сучасники ще за життя
розгортали суперечливі компанії на підтримку або, навпаки, на очорніння По.
Безперечно одне: він пройшов дуже складний шлях, а поєднати всі особисті
трагедії з неймовірними творчими досягненнями могла лише дивовижна людина. Чи
хороший, поганий, дивним По точно був, і саме таким його варто пам'ятати.
