Як умру, то поховайтеМене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий...
Т. Г. Шевченко
Здається, що про українського пророка нам вже все відомо: як і коли, де та з ким, за що і навіщо... Написано сотні книжок, ще більше наукових праць, знято телевізійні передачі, зібрано величезну кількість матеріалів, скликано немало круглих столів для обговорення та дискусії. Але то і є особливість генія – його життя та творчість не піддається 100 відсотковому вивченню та повному і кінцевому дослідженню. Завжди лишатиметься щось невідоме та загадкове, іноді містичне, навіть для вузького кола дослідників...
Вінцем життя поета стала його смерть, зокрема події, що стосуються перепоховання на схилах Дніпра. Місця, яке було зазначено у відомому "Заповіті". Мало кому відомі факти постають перед нами у новому світлі. Ми знову й знову дізнаємось та переосмислюємо невідомі сторінки з життя та творчості Т.Г. Шевченка. І врешті, не перестаємо захоплюватись невичерпним колодязем творчості, прагнень та любові поета до рідної України...
22 травня 1861 року був перепохований Тарас Григорович Шевченко на березі Дніпра близь м. Канів, і, таким чином, виконано його заповіт. Молодь надавала цьому великого значення, оскільки це була перша зустріч поета з народом і цей день перетворився на свято.
Пропонуємо добірку фотодокументів з фондів Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г.С. Пшеничного.
Немає коментарів:
Дописати коментар