 |
Лукас Кранах Мартін Лютер 1526 |
«Мартін Лютер: християнський богослов
та ініціатор Реформації»
Лютер народився 10 листопада 1483 року в місті Айслебені, що перебувало
під владою графа Мансфельда. Його батько Ганс пройшов тяжкий шлях від простого
шахтаря до власника мідних копалень. Він дуже багато працював для того, щоб
його родина не жила у злиднях, потерпав від податків, що накладали графи
Мансфельди на його діяльність.
Ганс
не хотів, щоб його старший син Мартін продовжував сімейну справу та відправив
його на навчання спочатку до шкіл у Магдебурзі й Ейзенасі, а потім до
університету в Ерфурті. Батько Лютера хотів, щоб його син став юристом та
зробив кар’єру при дворі князів. Мартін дуже добре вчився та мав гарні
перспективи. У 1505 році він отримує ступінь магістра. Цього ж року в його
житті сталася переломна подія. Мартін Лютер потрапив під шалену грозу. Він
боявся за своє життя, а особливо за те, що послідує за ним. Тому Лютер у
молитві звернувся до Святої Анни та пообіцяв, що стане монахом, якщо виживе.
Він вижив і того ж року вступив у монастир августинського ордену в Ерфурті, що
відрізнявся дуже суворим статутом.
 |
Лукас Кранах. Ганс и Маргарита Лютер |
Лютер
старанно виконував усі монастирські настанови, але не міг знайти в них
духовного спокою. Йому завжди здавалося, що він робить недостатньо, і постійно
почувався пригніченим. Незважаючи на це, Лютера рекомендували до викладання в
університеті Віттенберга, де він спочатку викладав філософію Аристотеля, а
згодом, здобувши теологічну освіту* – Святе Письмо.
На
Лютера значно вплинула подорож до Риму у 1511 році. Він прийшов до міста, яке
вважалося святим, пішки, але побачив там велику розпусту священників, торгівлю
священними реліквіями сумнівного походження та безліч забобонних обрядів, що
нібито дарували прощення гріхів. Побачивши це, Лютер залишився вірним церкві,
але це все вплинуло на його подальшу реформаційну діяльність.
Приводом
для індульгенцій стало величезне поширення практики продажу індульгенцій у
Німеччині. Альберт Бранденбурзький нещодавно купив посаду Архієпископа Майнца
за гроші, які зайняв у банкірської родини Фуггерів. Потрібні були гроші, щоб
віддавати борг і тому він дозволив монаху-домініканцю Йоганну Тецелю продавати
індульгенції будь-яким чином.
Повернувшись додому, Мартін продовжує навчання, а 1512 року захищає
докторську дисертацію у Віттенберзькому університеті. Цікаво те, що у 42 роки,
в розпал реформації, він відрікається від своїх обітниць ченця й одружується з
26-річною колишньою черницею, якій допоміг втекти з монастиря.
Ця
подія, – по-перше, підбила інших віруючих, обтяжених обітницею безшлюбності,
полишати монастирі й одружуватись; а по-друге, засмутила багатьох прихильників
Лютера, які сприйняли цей крок, як відступ від руху духовного оновлення і
присвяти більшості часу своїм особистим справам. Тому, розчарувавшись у Лютері,
багато його прибічників повертаються в лоно католицької церкви. З одного боку,
немає нічого поганого в тому, щоб бути ченцем, так само, як і немає нічого
злого в сімейному житті. Як перше, так і друге – власне рішення людини. Але з
іншого боку, змінювати свій вибір, а особливо такий радикальний, як чернецтво,
виглядає досить дивно. Адже людина, напевно, добре думає перед тим, як прийняти
таке життєво важливе рішення. Про свою дружину він писав так: «Дружина –
найкращий компаньйон на все життя», а про сімейне щастя казав наступне: «Якщо
ви одружилися, не шукайте дороги назад, як би важко не було. Просто моліться –
це дуже необхідно». Тож навіть такий ревний поборник християнських істин, як
Мартін Лютер, переживав труднощі в особистому житті, й молитва в усі дні
залишалась для нього єдиним визволенням, єдиною допомогою за будь-яких
обставин.
 |
95 тез |
Лютера написав свої відомі
«95 тез проти індульгенцій», надіслав їх архієпископу Альберту та поширив серед
своїх друзів, які потім оприлюднили тези у вигляді листівок на ринках і
каретами передавалися в інші міста, для неписьменних, де їх читали вголос. У цьому творі Лютер
виступає проти зловживань церкви при продажу індульгенцій, наголошує на тому,
що лише віра та покаяння є підставою для прощення гріхів, яку здійснює Бог.
Також Лютер стверджує пріоритет Святого Письма над постановами церкви, які
дозволили індульгенції.
За 14
днів «95 тез» наповнили всю Німеччину та призвели до великого скандалу. Від
Лютера вимагали відректися від цього твору, але не змогли його переконати.
Проте Лютер був змушений вибачитися. У нього не було наміру створювати нову
церкву, або робити революцію, тому Лютер тимчасово припинив критикувати
зловживання. Можливо, на цьому б історія закінчилася, але у 1519 році Лютер був
змушений стати на захист свого вчення на теологічному диспуті в місті Лейпциг.
Католицький теолог Іоганн Ек змусив Лютера визнати, що його погляди збігаються
з поглядами Яна Гуса, якого церква засудила і стратила 100 років тому. Це була
дуже небезпечна заява, враховуючи, що жителі Саксонії дуже сильно постраждали
від воєн із послідовниками Гуса.
 |
«Мартін Лютер спалює буллу», гравюра на дереві, 1557 |
Щоб
пояснити й обґрунтувати свою позицію, Лютер написав три свої програмні праці:
«До християнського дворянства німецької нації», «Про вавилонський полон церкви»
та «Про християнську свободу». В цих працях він наголошував на тому, що кожен
християнин є священиком через віру і хрещення та має право читати, пояснювати
Святе Письмо, що справжніми таїнствами є лише хрещення і причастя, адже вони
заповідані самим Христом, і що лише віра та любов насправді очистить
християнина. Ці твори розповсюдилися по всій Європі: Франції, Іспанії,
Швейцарії, Нідерландах та інших країнах. Це призвело до того, що папа Лев Х у
1520 році своєю буллою* засудив твори Лютера і спалив їх у Римі. У
відповідь Лютер з однодумцями спалили цю буллу разом із працями
вчених-схоластиків* і творами по канонічному праву. Це вже була відкрита
непокора, на яку папа відреагував у 1521 році, відлучивши Лютера від церкви.
Судити Лютера мав імператор Священної Римської імперії Карл V на рейхстазі
(зібранні всіх князів імперії) у місті Вормсі. Мартін повинен був відректися
від своїх творів та ідей. Він відмовився і проголосив промову, яка в повній
мірі відображає його світогляд: «Тому, що ваша Імператорська Величність, як
також і найласкавіші електори і князі домагаються простої і спокійної
відповіді, то отже моя відповідь така: Я не можу вірити ані самому папі, ані
соборам, бо це очевидне, що одні і другі не раз помилялися та перебували з
собою в суперечності. Задля цього, якщо мене не переможуть свідоцтвами зі
Святого Письма та не переконають тими самими місцями Святого Письма, які я
наводив, і не звільнять таким чином моє сумління, яке є пов’язане Словом Божим,
то я нічого відкликати не можу та не хочу, бо робити щось проти свого сумління
не є ані безпечним, ані добрим, ані не подобає християнинові».
Імператор
видав так званий Вормський едикт*, що оголосив Лютера єретиком і
людиною поза законом. Заступництво курфюрста* Фрідріха, який був
володарем Віттенберга, врятувало Лютера. На зворотному шляху Лютера з Вормсу у
Віттенберг, його викрали і сховали в замку Вартбург. Там Лютер взявся за одну з
найважливіших праць свого життя – переклад Біблії німецькою мовою. Це був
перший переклад у Західній Європі, який перекладався з мов оригіналу – грецької
та давньоєврейської. Переклад Лютера досі використовується у Німеччині і саме
він став основою для літературної німецької мови. Повний переклад був
закінчений у 1534 році.
«Якби Лютер жив зараз, то
писав би до Твітера», – каже Емерлін.
«Лютер писав пісні та першим уклав збірник християнських гімнів, який сприяв
тіснішій участі вірян у богослужінні, – додає МакКвілен. – Проте найважливіший
винахід Лютера – розміри театральних афіш, брошури з 8-16 сторінок, які
друкувалися для розповсюдження». Реформаційні брошури Лютера поширювалися
накладом 10 тис. у друкарнях 15-ти німецьких міст й їхніх околицях. Друкарський
станок і поєднання тексту та зображень – це було революційно. Гострота послань
Лютера й їхнє блискавичне поширення «розповсюдило Реформацію дуже масштабно і
швидко», – каже доктор МакКвілен.
Лютер
був змушений повернутися до Віттенбергу у 1522 році, тому, що з’явилися люди,
які прикриваючись його ідеями, розпочали в місті бунт. Лютеру вдалося
заспокоїти ситуацію в місті, але повстання розповсюдилися на територію
Німеччини та переросло на криваву селянську війну. У цій ситуації Лютеру
залишалося лише закликати князів навести лад. Натомість у своєму зверненні він
жорстко критикував феодалів за жорстоке поводження й експлуатацію селян. Великі
жертви, які спричинили повстання, спонукали Лютера до більш системних дій.
Він
переклав німецькою мовою богослужіння і прибрав із нього все, що суперечить
Біблії, написав Малий та Великий катехізиси*, де дуже просто
викладалася християнська віра, провів інспекцію шкіл і парафій у Саксонії, що
призвело до глибинної реформи церкви. Щоб усі християни могли читати Святе
Письмо та Катехізис, Лютер і його учень, співробітник, Філіп Меланхтон
впровадили шкільну реформу, залучивши до навчання грамоті набагато більше дітей
і встановивши державне фінансування шкіл.
Започаткування
реформаторів були підтримані іншими німецькими князями, що призвело до
конфлікту з імператором. Карл викликав князів-протестантів (які протестували
проти засудження Лютера) на рейхстаг до міста Аугсбургу, щоб вислухати їх
позицію. Князі представили перед імператором Аугсбурзьке віросповідання, яке
підготував Філіп Меланхтон. Цей документ пояснював, у що вірять протестанти та
в чому вони бачать протиріччя з Римом. Карл був вимушений погодитися з тим, що
на територіях земель цих князів діятиме реформована церква.
Протести
на адресу папи дедалі голосніше лунали по всій Німеччині. Ревний католик
імператор Карл V вирішив втрутитись у справу. 1521 році він викликав Лютера на
рейхстаг до міста Вбрмса. Там «єретику» запропонували зректися своїх поглядів,
але Лютер відмовився це зробити. Він не бажав йти проти власної совісті, а свою
непохитність висловив у фразі: «На тому я стою, що не можу інакше».
Імператор,
підтримуючи папу, наполіг на прийнятті рішення про переслідування поборників
нової єресі. Над Лютером нависла смертельна загроза. Щоправда, імператор
пообіцяв йому безпечний проїзд до Вормса, і тому Лютеру дозволили повернутися
додому. Але дорогою він несподівано зник. Чимало людей вважали «доктора
Мартіна» загиблим і оплакували його. Насправді ж, рятуючи реформатора від
арешту, курфюрст Саксонський сховав Лютера в одному зі своїх замків.
Відсутність
Лютера не зупинила розвиток Реформації, яка вже здобула безліч прибічників. До
неї долучились усі верстви німецького населення – дворянство, бюргерство,
селянство. Країною прокотилася хвиля міських повстань, у ході яких громили
церкви, монастирі, знищували ікони і статуї, нападали на монахів і священиків.
Почавши з реформи церкви, міська біднота та селянство сподівались оновити світ
і встановити у ньому справедливість.
Після
1530 року Лютер продовжував поглиблювати результати реформи. До своєї смерті,
1546 року він написав понад 400 теологічних праць і незліченну кількість
листів. Спадок Лютера настільки значний, що церква, після реформи, до якої він
доклав руку, стала називатися лютеранською.
Ще
декілька разів імператор і князі-католики намагалися знищити реформовану
церкву, але в 1648 році, після тридцятирічної війни за існування протестантської
церкви, її було остаточно визнано.
* Словничок
Теологічна або
бологословська або релігійна освіта – система професійної підготовки служителів релігійних культів,
фахівців-теологів, викладачів богослів’я у різного типу та рівня духовних
навчальних закладах.
Булла – особливий вид патенту
або грамоти, що видається папою Римським.
Схоластика – це тип релігійної
філософії, для якого характерне принципове панування теології над усіма іншими
формами пізнання, знання. У школах викладання будується
відповідно до системи «семи вільних мистецтв», в обмеженому вигляді –
тридоріжжя, чотиридоріжжя.
4.
Едикт (лат. edictum –
оголошення, від edicere – оголошувати) – нормативний акт. В українській мові
аналогом едикту є указ. Має схожість із таким правовим актом, як декрет.
5.
Курфюрсти (нім. Kurfürst, від kur,
kure, küren – вибори, вибирати + Fürst – князь, герцог) – титул князів у
Священній Римській імперії німецької нації, що обмеженим числом входили до
Виборчої колегії, за якою було закріплено право обрання «Римського короля»
(нім. Römischer König) – титул, закріплений за німецьким імператором
(Кайзером).
6.
Катехізис або катехізм, у релігійній
літературі частіше вживається написання катехизис і катехизм (грец. κατήχησις –
повчання, казання) – доступний для всіх підручник із християнської віри, що
побудований у вигляді питань-відповідей. Католики, протестанти та православні
мають свої особливі катехізиси. Вживається також у переносному значенні –
основні положення чого-небудь. Так, 1911 року було видано окремою брошурою
«Український катехізм», в якому висвітлено основні засади українського
національного руху.