和紙 Бумага как эстетический феномен японской культуры

Простота — необходимое условие прекрасного.

Л. Н. Толстой. Из письма к Л. Андрееву от 02.09.1902

Васи — одна из граней радости открытия Японии.

Соэцу Янаги

Япония — единственная страна в мире, где не прерывалась традиция ремесленного производства бумаги и где она входит в сферу декоративно-прикладного искусства не только в качестве исходного материала, но и как самостоятельный эстетический объект. Продукция ручного литья называется «васи», что означает «японская бумага». Это собирательный термин для разных видов и сортов, создаваемых в разных районах страны.

Известный культуролог, создатель теории народного искусства (мингэй/ Mingei) Соэцу Янаги (Yanagi Sōetsu, Yanagi Muneyoshi, 1889 - 1961), посвятил васи несколько работ. Самая известная из них — «Васи но би» («Красота бумаги»):

«Созданная вручную бумага всегда полна очарования. Я вглядываюсь в нее, я касаюсь ее пальцами — и наполняюсь удовлетворением, которое трудно выразить. Чем она совершеннее, тем труднее мне использовать ее для тривиальных целей. Для васи все будет оскорбительным, кроме превосходной каллиграфии. Это просто чудо. Не странно ли, что я думаю так? Ведь это только бумага. Однако похоже, что ее красота кроется в простоте. Хорошая бумага вдохновляет нас думать о хороших вещах».

Понять и почувствовать значение и неброскую красоту васи можно только преодолев границу западного рационального мышления. Американка Сукэй Хьюз, учившаяся у японского мастера васи и посвятившая этому «восхитительному» материалу большое исследование, отметила, что любая, даже самая небольшая информация о васи являлась для нее ключом к более глубокому узнаванию Японии, а приближение к пониманию японского мышления открывало новую грань своеобразия и богатства мира бумаги.

СТРУНИ СЕРЦЯ

20 квітня в міській бібліотеці відбулася творча зустріч з Губачек Вірою Григорівною. Віру Григорівну ми знаємо як викладача музики в школі мистецтв. Але вона ще пише невеличкі оповідання, як то кажуть, для себе. І сьогодні Віра Григорівна поділилася з нами своїми творчими доробками.






Все життя Віри Григорівни пов’язане з музикою. Спочатку вона навчалася в Одеському музичному училищі, потім в інституті мистецтв. Після навчання викладає в музичній школі мистецтв з класу скрипки. Переїхавши до нашого міста Віра Григорівна відкрила в себе ще один талант – талант письменника. Її невеликі оповідання читаються на одному диханні. Легкі для сприйняття та мають свою родзинку.
На нашу зустріч з Вірою Григорівною прийшли її учениці Волкова Анастасія та Цуранова Даша. Дівчата виконали музичні композиції: Колодуб Л. «Романс», Бош К. «Інтродукція» та «Полонез», Сокальський Н. «Елегія», Нижанківський «Коломийка». Музичні твори звучали в невеличких паузах між читанням оповідань.
Підсумок творчої зустрічі підвела психолог Гузик Ольга Сергіївна. Вона розповіла про позитивний вплив музики на людину. Адже, як казав В. Бетховен: «Музика не лише чинник ушляхетнюючий, виховний. Музика - цілитель здоров'я». Ольга Сергіївна розповіла про вплив класичної музики та різних сучасних напрямків у музиці на нашу підсвідомість, настрій та почуття.

Зав. бібліографічного відділу Марчук С.В.

ДЕНДРОПАРК "СОФИЕВКА"

НЭЦКЕ

ЯПОНСКИЕ ФИГУРКИ НЭЦКЕ. ЗНАЧЕНИЕ И СМЫСЛ.

С давних пор в Японии из дерева, словновой кости или металла создавали миниатюрные фигурки богов и фей, мудрецов и певцов, животных и птиц. И делали их не для игры. У фигурок было самое прозаическое предназначение: с их помощью к поясу кимоно, национальной одежды японцев, прикрепляли такие необходимые вещи, как кисет, трубку, ключи и т.д. То есть эти безделушки служили брелоками. Назывались они нэцке, точнее - не-цуке, что и означает противовес, брелок.

КОСМОС ДАЛЕКИЙ ТА БЛИЗЬКИЙ

В дитячому відділі Южненської центральної міської бібліотеки 13 квітня відбувся пізнавально-розважальний захід до дня Космонавтики та авіації: «Космос далекий та близький». 

Відвідали бібліотеку учні 5 класу НВК № 2.

Бібліотекарі розповіли дітям про те, що з давніх часів загадковий світ планет і зірок притягував до себе увагу людей. Вони завжди намагалися підкорити небо і тоді виникали міфи та легенди про людей, які можуть літати (Дедал та Ікар). Наступним кроком була куля з корзиною для пасажирів, потім дирижаблі і літаки. Зараз для нас є звичним, що стартують з Землі космічні кораблі, місяцями на космічних станціях живуть та працюють космонавти, летять до інших планет супутники.

Згадали основоположника космонавтики К.Е Ціолковського, академіка Корольова С.П., який збудував першу ракету, та перших українських космонавтів за часів Радянського Союзу та років Незалежності України.

Потім дітям запропонували пограти в космонавтів. Конкурсна програма з п′яти конкурсів показала знання дітей, їх бажання пізнавати нове, намагатися перемогти. В кінці діти отримали заохочувальні призи.

У відділі була створена атмосфера космосу: експозиція фотографій космонавтів, костюми прибульців, велика книжкова виставка, ілюстрації, космічна музика. Можна сказати, що перший «політ» в космос пройшов успішно. І, як сказав К.Е. Ціолковський: «Нічого не закінчилось, все тільки починається...»

Захід підготували і провели: зав. відділом В.О. Леонова, бібліотекарі Румянцева Н.М. та Урсолова Т. М.

Історичні портрети діячів Реформації: до 500-ї річниці Реформації

Лукас Кранах Мартін Лютер 1526

 «Мартін Лютер: християнський богослов

та ініціатор Реформації»

Лютер народився 10 листопада 1483 року в місті Айслебені, що перебувало під владою графа Мансфельда. Його батько Ганс пройшов тяжкий шлях від простого шахтаря до власника мідних копалень. Він дуже багато працював для того, щоб його родина не жила у злиднях, потерпав від податків, що накладали графи Мансфельди на його діяльність.

Ганс не хотів, щоб його старший син Мартін продовжував сімейну справу та відправив його на навчання спочатку до шкіл у Магдебурзі й Ейзенасі, а потім до університету в Ерфурті. Батько Лютера хотів, щоб його син став юристом та зробив кар’єру при дворі князів. Мартін дуже добре вчився та мав гарні перспективи. У 1505 році він отримує ступінь магістра. Цього ж року в його житті сталася переломна подія. Мартін Лютер потрапив під шалену грозу. Він боявся за своє життя, а особливо за те, що послідує за ним. Тому Лютер у молитві звернувся до Святої Анни та пообіцяв, що стане монахом, якщо виживе. Він вижив і того ж року вступив у монастир августинського ордену в Ерфурті, що відрізнявся дуже суворим статутом.

Лукас Кранах. Ганс и Маргарита Лютер

Лютер старанно виконував усі монастирські настанови, але не міг знайти в них духовного спокою. Йому завжди здавалося, що він робить недостатньо, і постійно почувався пригніченим. Незважаючи на це, Лютера рекомендували до викладання в університеті Віттенберга, де він спочатку викладав філософію Аристотеля, а згодом, здобувши теологічну освіту* – Святе Письмо.

На Лютера значно вплинула подорож до Риму у 1511 році. Він прийшов до міста, яке вважалося святим, пішки, але побачив там велику розпусту священників, торгівлю священними реліквіями сумнівного походження та безліч забобонних обрядів, що нібито дарували прощення гріхів. Побачивши це, Лютер залишився вірним церкві, але це все вплинуло на його подальшу реформаційну діяльність.

Приводом для індульгенцій стало величезне поширення практики продажу індульгенцій у Німеччині. Альберт Бранденбурзький нещодавно купив посаду Архієпископа Майнца за гроші, які зайняв у банкірської родини Фуггерів. Потрібні були гроші, щоб віддавати борг і тому він дозволив монаху-домініканцю Йоганну Тецелю продавати індульгенції будь-яким чином.

Повернувшись додому, Мартін продовжує навчання, а 1512 року захищає докторську дисертацію у Віттенберзькому університеті. Цікаво те, що у 42 роки, в розпал реформації, він відрікається від своїх обітниць ченця й одружується з 26-річною колишньою черницею, якій допоміг втекти з монастиря.

Ця подія, – по-перше, підбила інших віруючих, обтяжених обітницею безшлюбності, полишати монастирі й одружуватись; а по-друге, засмутила багатьох прихильників Лютера, які сприйняли цей крок, як відступ від руху духовного оновлення і присвяти більшості часу своїм особистим справам. Тому, розчарувавшись у Лютері, багато його прибічників повертаються в лоно католицької церкви. З одного боку, немає нічого поганого в тому, щоб бути ченцем, так само, як і немає нічого злого в сімейному житті. Як перше, так і друге – власне рішення людини. Але з іншого боку, змінювати свій вибір, а особливо такий радикальний, як чернецтво, виглядає досить дивно. Адже людина, напевно, добре думає перед тим, як прийняти таке життєво важливе рішення. Про свою дружину він писав так: «Дружина – найкращий компаньйон на все життя», а про сімейне щастя казав наступне: «Якщо ви одружилися, не шукайте дороги назад, як би важко не було. Просто моліться – це дуже необхідно». Тож навіть такий ревний поборник християнських істин, як Мартін Лютер, переживав труднощі в особистому житті, й молитва в усі дні залишалась для нього єдиним визволенням, єдиною допомогою за будь-яких обставин.

95 тез

Лютера написав свої відомі «95 тез проти індульгенцій», надіслав їх архієпископу Альберту та поширив серед своїх друзів, які потім оприлюднили тези у вигляді листівок на ринках і каретами передавалися в інші міста, для неписьменних, де їх читали вголос. У цьому творі Лютер виступає проти зловживань церкви при продажу індульгенцій, наголошує на тому, що лише віра та покаяння є підставою для прощення гріхів, яку здійснює Бог. Також Лютер стверджує пріоритет Святого Письма над постановами церкви, які дозволили індульгенції.

За 14 днів «95 тез» наповнили всю Німеччину та призвели до великого скандалу. Від Лютера вимагали відректися від цього твору, але не змогли його переконати. Проте Лютер був змушений вибачитися. У нього не було наміру створювати нову церкву, або робити революцію, тому Лютер тимчасово припинив критикувати зловживання. Можливо, на цьому б історія закінчилася, але у 1519 році Лютер був змушений стати на захист свого вчення на теологічному диспуті в місті Лейпциг. Католицький теолог Іоганн Ек змусив Лютера визнати, що його погляди збігаються з поглядами Яна Гуса, якого церква засудила і стратила 100 років тому. Це була дуже небезпечна заява, враховуючи, що жителі Саксонії дуже сильно постраждали від воєн із послідовниками Гуса.

«Мартін Лютер спалює буллу», гравюра на дереві, 1557

Щоб пояснити й обґрунтувати свою позицію, Лютер написав три свої програмні праці: «До християнського дворянства німецької нації», «Про вавилонський полон церкви» та «Про християнську свободу». В цих працях він наголошував на тому, що кожен християнин є священиком через віру і хрещення та має право читати, пояснювати Святе Письмо, що справжніми таїнствами є лише хрещення і причастя, адже вони заповідані самим Христом, і що лише віра та любов насправді очистить християнина. Ці твори розповсюдилися по всій Європі: Франції, Іспанії, Швейцарії, Нідерландах та інших країнах. Це призвело до того, що папа Лев Х у 1520 році своєю буллою* засудив твори Лютера і спалив їх у Римі. У відповідь Лютер з однодумцями спалили цю буллу разом із працями вчених-схоластиків* і творами по канонічному праву. Це вже була відкрита непокора, на яку папа відреагував у 1521 році, відлучивши Лютера від церкви. Судити Лютера мав імператор Священної Римської імперії Карл V на рейхстазі (зібранні всіх князів імперії) у місті Вормсі. Мартін повинен був відректися від своїх творів та ідей. Він відмовився і проголосив промову, яка в повній мірі відображає його світогляд: «Тому, що ваша Імператорська Величність, як також і найласкавіші електори і князі домагаються простої і спокійної відповіді, то отже моя відповідь така: Я не можу вірити ані самому папі, ані соборам, бо це очевидне, що одні і другі не раз помилялися та перебували з собою в суперечності. Задля цього, якщо мене не переможуть свідоцтвами зі Святого Письма та не переконають тими самими місцями Святого Письма, які я наводив, і не звільнять таким чином моє сумління, яке є пов’язане Словом Божим, то я нічого відкликати не можу та не хочу, бо робити щось проти свого сумління не є ані безпечним, ані добрим, ані не подобає християнинові».

Імператор видав так званий Вормський едикт*, що оголосив Лютера єретиком і людиною поза законом. Заступництво курфюрста* Фрідріха, який був володарем Віттенберга, врятувало Лютера. На зворотному шляху Лютера з Вормсу у Віттенберг, його викрали і сховали в замку Вартбург. Там Лютер взявся за одну з найважливіших праць свого життя – переклад Біблії німецькою мовою. Це був перший переклад у Західній Європі, який перекладався з мов оригіналу – грецької та давньоєврейської. Переклад Лютера досі використовується у Німеччині і саме він став основою для літературної німецької мови. Повний переклад був закінчений у 1534 році.

«Якби Лютер жив зараз, то писав би до Твітера», – каже  Емерлін. «Лютер писав пісні та першим уклав збірник християнських гімнів, який сприяв тіснішій участі вірян у богослужінні, – додає МакКвілен. – Проте найважливіший винахід Лютера – розміри театральних афіш, брошури з 8-16 сторінок, які друкувалися для розповсюдження». Реформаційні брошури Лютера поширювалися накладом 10 тис. у друкарнях 15-ти німецьких міст й їхніх околицях. Друкарський станок і поєднання тексту та зображень – це було революційно. Гострота послань Лютера й їхнє блискавичне поширення «розповсюдило Реформацію дуже масштабно і швидко», – каже доктор МакКвілен.

Лютер був змушений повернутися до Віттенбергу у 1522 році, тому, що з’явилися люди, які прикриваючись його ідеями, розпочали в місті бунт. Лютеру вдалося заспокоїти ситуацію в місті, але повстання розповсюдилися на територію Німеччини та переросло на криваву селянську війну. У цій ситуації Лютеру залишалося лише закликати князів навести лад. Натомість у своєму зверненні він жорстко критикував феодалів за жорстоке поводження й експлуатацію селян. Великі жертви, які спричинили повстання, спонукали Лютера до більш системних дій.

Він переклав німецькою мовою богослужіння і прибрав із нього все, що суперечить Біблії, написав Малий та Великий катехізиси*, де дуже просто викладалася християнська віра, провів інспекцію шкіл і парафій у Саксонії, що призвело до глибинної реформи церкви. Щоб усі християни могли читати Святе Письмо та Катехізис, Лютер і його учень, співробітник, Філіп Меланхтон впровадили шкільну реформу, залучивши до навчання грамоті набагато більше дітей і встановивши державне фінансування шкіл.

Започаткування реформаторів були підтримані іншими німецькими князями, що призвело до конфлікту з імператором. Карл викликав князів-протестантів (які протестували проти засудження Лютера) на рейхстаг до міста Аугсбургу, щоб вислухати їх позицію. Князі представили перед імператором Аугсбурзьке віросповідання, яке підготував Філіп Меланхтон. Цей документ пояснював, у що вірять протестанти та в чому вони бачать протиріччя з Римом. Карл був вимушений погодитися з тим, що на територіях земель цих князів діятиме реформована церква.

Протести на адресу папи дедалі голосніше лунали по всій Німеччині. Ревний католик імператор Карл V вирішив втрутитись у справу. 1521 році він викликав Лютера на рейхстаг до міста Вбрмса. Там «єретику» запропонували зректися своїх поглядів, але Лютер відмовився це зробити. Він не бажав йти проти власної совісті, а свою непохитність висловив у фразі: «На тому я стою, що не можу інакше».

Імператор, підтримуючи папу, наполіг на прийнятті рішення про переслідування поборників нової єресі. Над Лютером нависла смертельна загроза. Щоправда, імператор пообіцяв йому безпечний проїзд до Вормса, і тому Лютеру дозволили повернутися додому. Але дорогою він несподівано зник. Чимало людей вважали «доктора Мартіна» загиблим і оплакували його. Насправді ж, рятуючи реформатора від арешту, курфюрст Саксонський сховав Лютера в одному зі своїх замків.

Відсутність Лютера не зупинила розвиток Реформації, яка вже здобула безліч прибічників. До неї долучились усі верстви німецького населення – дворянство, бюргерство, селянство. Країною прокотилася хвиля міських повстань, у ході яких громили церкви, монастирі, знищували ікони і статуї, нападали на монахів і священиків. Почавши з реформи церкви, міська біднота та селянство сподівались оновити світ і встановити у ньому справедливість.

Після 1530 року Лютер продовжував поглиблювати результати реформи. До своєї смерті, 1546 року він написав понад 400 теологічних праць і незліченну кількість листів. Спадок Лютера настільки значний, що церква, після реформи, до якої він доклав руку, стала називатися лютеранською.

Ще декілька разів імператор і князі-католики намагалися знищити реформовану церкву, але в 1648 році, після тридцятирічної війни за існування протестантської церкви, її було остаточно визнано.

*  Словничок

    Теологічна або бологословська або релігійна освіта – система професійної підготовки служителів релігійних культів, фахівців-теологів, викладачів богослів’я у різного типу та рівня духовних навчальних закладах.

    Булла – особливий вид патенту або грамоти, що видається папою Римським.

  Схоластика – це тип релігійної філософії, для якого характерне принципове панування теології над усіма іншими формами пізнання, знання. У школах викладання будується відповідно до системи «семи вільних мистецтв», в обмеженому вигляді – тридоріжжя, чотиридоріжжя.

4.     Едикт (лат. edictum – оголошення, від edicere – оголошувати) – нормативний акт. В українській мові аналогом едикту є указ. Має схожість із таким правовим актом, як декрет.

5.     Курфюрсти (нім. Kurfürst, від kur, kure, küren – вибори, вибирати + Fürst – князь, герцог) – титул князів у Священній Римській імперії німецької нації, що обмеженим числом входили до Виборчої колегії, за якою було закріплено право обрання «Римського короля» (нім. Römischer König) – титул, закріплений за німецьким імператором (Кайзером).

6.     Катехізис або катехізм, у релігійній літературі частіше вживається написання катехизис і катехизм (грец. κατήχησις – повчання, казання) – доступний для всіх підручник із християнської віри, що побудований у вигляді питань-відповідей. Католики, протестанти та православні мають свої особливі катехізиси. Вживається також у переносному значенні – основні положення чого-небудь. Так, 1911 року було видано окремою брошурою «Український катехізм», в якому висвітлено основні засади українського національного руху.

взято тут

ИСКУССТВО ИКЕБАНЫ: НАЦИОНАЛЬНАЯ ГОРДОСТЬ ЯПОНЦЕВ

Искусство икебаны – одна из наиболее старинных и при этом наиболее красивых традиций жителей Японии. Это древнее искусство, которое сами японцы считают истинной гордостью своего народа, зародилось в Киото, а столь необычное слово «икебана» в переводе с языка жителей «страны восходящего солнца» означает не что иное, как «живой цветок». Наименование довольно удачно передаёт общий смысл этого традиционного японского искусства, заключающегося в создании изысканных цветочных композиций, обладающих определённым смыслом и в целом образующих видение гармонии в мире. Ещё иногда наименование этого восточного искусства трактуют как «второе рождение цветов», но не в смысле продления жизни растения, а в качестве придания ему особого смысла, «новой реальности» бытия.

Профорієнтаційна зустріч з представниками різних спеціальностей в АШГ

    Сьомого квітня у приміщенні АШГ пройшов захід з профорієнтації учнів 9-10 класів. Гаслом заходу було: "Жінка - професіонал, майстриня, берегиня сімейного вогнища".Перед школярами виступили представниці різних професій, розповівши про деякі аспекти своєї професійної діяльності, а також захоплення, пов'язані не лише з роботою.    Свято прикрасили танцювальні та музичні номери учнів школи.     Щиро дякуємо завучу АШГ Діденко Галині Олександрівні за організацію та проведення цього заходу!

БАТАРЕЙКИ, СДАВАЙТЕСЬ!

Экологическая акция «Батарейки, сдавайтесь!»

Взглянув на обычную пальчиковую батарейку, вы почти всегда увидите вот такой знак:
Это означает: «Не выбрасывать, необходимо сдать в специальный пункт утилизации». И такой знак стоит на батарейке зря. Отработанные батарейки нельзя выбрасывать в урны, поскольку они несут серьезную опасность для окружающей среды, экосистемы и здоровья человека.

Подсчитано, что одна пальчиковая батарейка, беспечно выброшенная в мусорное ведро, может загрязнить тяжелыми металлами около 20 квадратных метров земли, а в лесной зоне это среда обитания двух деревьев, двух кротов, одного ёжика и нескольких тысяч дождевых червей.

В поддержку окружающей среды, Южненская центральная городская библиотека присоединилась к популярной волонтерской инициативе "Батарейки, сдавайтесь!" Теперь в помещениях библиотеки (ул. Шевченко, 1/1 и в ДК «Дружба») появились боксы для сбора использованных батареек.

Не ленитесь, несите отработанные батарейки в библиотеку, мы позаботимся об их дальнейшей утилизации. Сделаем вместе окружающий мир чище!

Ведущий методист Запорожец Н.А.

Мартін Лютер –ініціатор Реформації

До 500-річчя Реформації:    інформаційний список

Список містить матеріали про Реформацію, протестантизм та Мартіна Лютера, що є у фонді читацького залу ЮЦМБ.