«Томас Мюнцер: Справедливість понад усе»
 |
| Томас Мюнцер. З гравюри XVIII ст. |
Більшість писали про історію Реформації, що істинним німецьким реформатором був не Мартін Лютер, а Томас Мюнцер. Лютер, на їхню думку, в кінці кінців лише допоміг князям звільнитися від влади Папи римського, Мюнцер же боровся за звільнення пригноблених німецьких селян і в очах радянських істориків був справжнім революціонером.
Пізніше, за підручниками християнських істориків, все постало зовсім в іншому світі. Виявляється, Лютер дав німецькому народові Біблію та богослужіння рідною мовою, відкрив простим людям, що порятунок від гріхів залежить не від Папи і священиків, а від особистої віри в Ісуса Христа. Мюнцера ж у християнських книгах або замовчували, або називали бунтівником та єретиком. Можливо, як часто буває в подібних питаннях, істина знаходиться десь посередині...
Томас Мюнцер народився у 1488 році в родині забезпечених батьків та отримав теологічну освіту у Віттенберзі, де був висвячений священиком. Коли почалася Реформація, він познайомився з Лютером і повністю підтримав його погляди, а той поставив його проповідником у місті Цвіккау.
У той час там вже була сильна громада, члени якої ще задовго до Лютера були незадоволені Римською церквою і мріяли про зміни. Там Мюнцер остаточно визначився у своїх поглядах. І коли Лютер виступив проти індульгенцій, Мюнцер готовий був підняти народ за молодого священика. Але Лютер не бажав народних хвилювань. Його метою було не боротьба проти Риму, а реформа церкви. Мюнцер же вважав, що реформи повинні торкнутися не тільки духовного, але і світське життя.
У 1523 році він став проповідником у місті Альтштадте. Мюнцер проводив служби німецькою мовою, на його проповіді збиралися тисячі селян із навколишніх селищ. Він відкрито виступав проти князів і правителів: «... Сильні світу, жорстокі узурпатори, віддайте нам блага, якими ви насильно заволоділи, вони створені для всіх однаково. Влада князів добігає кінця, і найближчим часом буде передана народу». Але Мюнцер не тішив народ надією, що князі віддадуть все самі. Він закликав до боротьби: «Хто хоче бути каменем нової церкви, повинен ризикнути шиєю, інакше буде відкинутий будівничими».
Слідом за гарячими словами проповідника спалахнули бунти. Розпалений Мюнцером натовп спалив каплицю в Моллербасі, в околицях Альтшталдта, де була чудотворна ікона Божої Матері. Коли був заарештований один з учасників заворушень, збройні натовпи селян вийшли на вулиці міста.
У цей час проти Мюнцера виступив Лютер. Він дорікав Томасу в тому, що той використовує Слово Боже, щоб виправдовувати розбій і заворушення. Він заявив всім, що Мюнцер спотворює Св. Письмо, але у відповідь отримав прізвисько «доктор М’яке Крісло». «Лютер – поганий реформатор, він підкладає подушечки ніжному тілу, надто звеличує віру і мало значення приділяє справам. Якщо його однодумці не хочуть йти далі нападом на попів і ченців, то їм і не слід було братися за справу».
Себе ж Мюнцер вважав знаряддям Господнім. «Небо найняло мене в поденники, і я точу мій серп, щоб косити колосся. Безбожники не мають права жити, хіба що обрані це їм дозволять».
Атмосфера в Альштадт загострювалася все сильніше, і, нарешті, князі вирішили вигнати підбурювача. Мюнцер відправився в місто Мюльхаузен у середній Німеччині. У 1524 році в Мюльхаузені панувала анархія, і місто з натхненням прийняло полум’яного лідера. Мюльхаузен став центром селянського повстання, що охопило всю Німеччину. Городяни виробляли зброю та навчалися військової справи. Жителі Мюльхаузена та навколишніх сіл нападали на довколишні замки і монастирі, грабували їх і руйнували. Награбоване майно вивозили в місто на возах.
До початку травня 1525 року князі нарешті зібралися вжити заходів. Недалеко від Мюльхаузена зустрілися два війська чисельністю близько 8000 чоловік.
Мюнцер був схожий на старозавітного царя Давида, у багатому вбранні, з довгою бородою. Під час походу його супроводжували триста охоронців. Він бачив, що в його військах почалася паніка. Все-таки одна справа – набіги на мирні міста, і зовсім інше – війна з регулярною армією. Але Мюнцеру завжди вдавалося надихнути селян. Вдалося і на цей раз, мало того – на небі з’явилося знамення. Під час його промови в небі засяяла веселка, немов Бог підтверджував слова Мюнцера. «Будьте сильні та відважні! Бог за нас, і Він сильний відхилити постріли. Один із вас пожене тисячі».
 |
Пам'ятник Томасу Мюнцеру
на площі в Мюльхаузені |
Але дива не сталося. Проти селян застосували гармати, почалася паніка, і військо Мюнцера розсипалося. Близько 5 тисяч селян було знищено, понад 600 взято в полон. Пораненого Мюнцера заарештували та передали графу Мансфельду. Проповідника піддали жорстоким тортурам. У тому, що було потім, історики розходяться. Одні розповідають, що Мюнцер тримався стійко, з гідністю, і до своєї смертної години не переставав докоряти князям. Інші пишуть, що він не витримав тортур, зрадив товаришів і відрікся від своїх поглядів, написавши жителям Мюльхаузена лист, в якому закликав їх ніколи паче не повставати проти влади й уникати кровопролиття. Мюнцеру відрубали голову та виставили її напоказ, і ця страта стала кінцем селянської війни. Іншого подібного вождя в Німеччині вже не знайшлося.
Но есть один чисто японский термин, к которому не хочется иметь никакого отношения, - "кароси", что переводится как "смерть от переработки".
