24-го березня відзначають Всесвітній день боротьби з туберкульозом.
Туберкульозна інфекція так само давня, як і людство, або, принаймні, не набагато від нього молодша. Туберкульозні ураження хребта були виявлені при дослідженні останків людини періоду неоліту (близько 5000 років до н.е.), їх знаходили у єгипетських муміях (близько 2700 років до н.е.), а на стінах єгипетських гробниць (2160–1335 рр. до н.е.) знайшли зображення людей зі змінами, характерними для туберкульозу хребта і суглобу культі; лепру, яка, як відомо, спричинена збудником того ж роду, що й туберкульоз.
Туберкульоз впродовж тисячоліть косив і заганяв у могили мільйони невинних людей – і дорослих, і дітей. Епідемія туберкульозу хвилеподібно то спалахувала, то втихала. Передостання велика всесвітня епідемія була у ХІХ столітті, ще в доантибактеріальну еру, коли не було ані антибіотиків, ані інших протимікробних засобів. Тоді від туберкульозу пішла у вічність незчисленна кількість людей.
Кінець другого тисячоліття ознаменував себе новим витком епідемії туберкульозу, яка була у 1993 році оголошена світовою пандемією. Туберкульоз на сьогодні є серйозною загрозливою хворобою для здоров’я всього людства.
Цю хворобу не ліквідовано в жодній країні світу, тому що послаблення боротьби з нею багатьма урядами було передчасним і привело до виходу ситуації з-під контролю. Більше двох мільярдів людей, або одна третина всього населення світу, інфіковано мікобактеріями туберкульозу. Кожна десята людина з них протягом свого життя захворіє на активну форму туберкульозу.
Загальна кількість хворих у світі перевищує нині 60 мільйонів чоловік. Щорічно в світі на туберкульоз захворюють 9 – 10 мільйонів чоловік і близько 60% нових випадків припадає на країни, що розвиваються. Усе більше людей помирають від туберкульозу. Лише у 2009 році від туберкульозу в усьому світі померло 1,7 мільйона чоловік, тобто щодня відбувалося близько 4700 випадків смерті. Якщо система боротьби з туберкульозом у світі й надалі не буде поліпшена, то, за прогнозами фахівців, за період 2000 – 2020 рр. буде зареєстрований майже 1 мільярд інфікованих; 200 мільйонів чоловік занедужають туберкульозом і близько 40 мільйонів умруть від цього захворювання. Справжнє передчуття апокаліпсису!
За свідченням Всесвітньої організації охорони здоров’я, у 16 із 61 країни Європейського регіону ситуація з туберкульозу є критичною. Другою в цьому переліку, на жаль, стоїть Україна.
За показниками епідемії туберкульозу Україна знаходиться на одному з перших місць в Європейському регіоні. Економічні труднощі, погіршення інфраструктури охорони здоров’я і шкідливі звички (паління, алкоголізм, наркоманія, незбалансоване харчування тощо) призвели до погіршення стану здоров’я населення, до зниження колективного імунітету до сприйнятливості туберкульозної інфекції. Через низку політичних і економічних труднощів, руйнацію мережі протитуберкульозних медичних установ і скорочення бюджету на охорону здоров’я система боротьби з туберкульозом перестала справлятися зі зростаючим числом хворих на туберкульоз. Епідемічний поріг Україна переступила у 1995 році, і донині тут бурно палає епідемія туберкульозу.
Нинішню епідемію туберкульозу називають триєдиною епідемією. Це означає, що сьогодні реєструється три різновиди туберкульозу. Перший різновид туберкульозу існував ще до відкриття протитуберкульозних препаратів і майже 96,0 % таких хворих можна вилікувати.
Друга складова епідемії – це епідемія хіміорезистентного туберкульозу. Виявляється, коли почали лікувати хворих на туберкульоз препаратами, то мікобактерії, борючись за своє виживання, почали пристосовуватися до протитуберкульозних препаратів і виробили до них стійкість. Якщо ж здорова людина заразиться стійкими мікобактеріями, то такий туберкульоз погано лікується, бо одужує лиш близько 60,0 % хворих. Тут слід сподіватися лише на розроблення нових препаратів, до яких мікобактерії ще чутливі.
Третя складова епідемії включає туберкульоз у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД. У них, як відомо, різко пригнічується імунітет людини, і у 40,0–45,0 % ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД розвивається туберкульоз, який дуже тяжко перебігає та практично не виліковується.
Сьогодні туберкульоз в Україні можна характеризувати як хворобу, яка:
- давно перестала бути ознакою «соціально дезадаптованих» та ув'язнених. Так можна було стверджувати наприкінці 80-х. Сьогодні на ТБ хворіють молоді люди працездатного віку. Ризик захворіти однаковий у безхатченка, бізнесмена який живе в стані безперервного стресу та дівчини, що сидить на модельній дієті;
- пристосувалась до ліків і мутувала. На думку експертів (неофіційну, оскільки статистика не дає адекватних даних), в країні розвивається епідемія «мультирезистентного» туберкульозу: такого, який неможливо вилікувати за допомогою традиційного набору антибіотиків;
- перетворилась на епідемію, яка стає все ближче. Епідемія ТБ - єдина, яка визнана в Україні на рівні закону.
За наявного масштабу епідемії вона є важливою соціальною проблемою. Йдеться не лише про матеріальні витрати на лікування величезної кількості людей та зменшення кількості працездатних осіб. Це і витрати для родин хворих, які стають тягарем як мінімум на рік, і для бюджету, який виплачує соціальну допомогу. І втрата людських життів.
Не залишайтесь байдужими до проблеми туберкульозу – робіть все, щоб зупинити туберкульоз сьогодні!
В Україні 47% вперше захворілих на туберкульоз за 2015 р. становили безробітні. Про це свідчить аналіз соціальної структури вперше виявлених хворих на ТБ у 2015, повідомляє прес-служба Українського центру контролю за соціально небезпечними хворобами Міністерства охорони здоров'я України.
"Серед пацієнтів, які вперше захворіли ТБ, значну частину складають представники соціально незахищених верств населення (47% - безробітні особи працездатного віку, 4,2% - особи, які повернулися з місць позбавлення волі, 3% - особи без певного місця проживання)", - сказано в повідомленні.
Зазначається, що серед вперше зареєстрованих хворих на ТБ 13% склали хворі, які зловживають алкоголем і 4% - споживачі ін'єкційних наркотиків, що свідчить про нагальну необхідність подальшого розвитку в країні програм соціальної підтримки пацієнтів при активній участі інститутів громадянського суспільства.
До групи підвищеного ризику також належать медичні працівники і працівники пенітенціарних установ.
У той же час, значна частина хворих на ТБ - це звичайні громадяни України, серед яких лікарі, вчителі, бізнесмени, політики, студенти і т. д. Тобто в умовах напруженої епідеміологічної ситуації з ТБ захворіти може кожен, незалежно від соціального статусу та рівня достатку, значить має бути настороженість щодо ТБ як у населення, так і у медичних працівників.
Також повідомлялося, що в Україні зростає захворюваність на туберкульоз серед дітей. У 2015 році захворіло 826 дітей (з них до 1 року - 33 дитини, а до 4 років - 379), що на 8% більше, ніж у попередньому періоді.
Відзначається, що сьогодні тільки медики не зможуть ліквідувати ТБ, оскільки це соціальна хвороба, яка залежить від економічного стану в державі. Помирає від цього захворювання близько 5 тис. хворих на рік, тобто кожен 6-й хворий на туберкульоз, незважаючи на те, що сьогодні це виліковне захворювання. Україна входить до п'ятірки країн світу з найвищим тягарем мультирезистентного туберкульозу - в 2015 році виявлено 6878 випадків МРТБ.
Також у відомстві зазначали, що в умовах соціально-економічної кризи, яка поглиблюється за рахунок військового конфлікту, прогнозується погіршення епідемічної ситуації з туберкульозу в найближчі роки.
У 2015 році за даними Центру медичної статистики МОЗ в Україні рівень захворюваності становить 70,5 на 100 тис. населення, коли захворіло близько 30 тис. осіб, що на 1,4% менше, ніж у минулому році. Однак, необхідно врахувати, що в 2014 р. в статистичні дані був включений рівень захворюваності по всій Донецькій області, а в 2015 році тільки дані по території, підконтрольній уряду України.
Сьогодні немає підстав говорити щодо можливого зниження захворюваності на туберкульоз на сході країни, на територіях, непідконтрольних уряду. Це питання серйозно обговорюється на рівні міжнародних організацій.
Яка ж стратегія боротьби з ТБ в Україні?
Питання протидії туберкульозу в Україні є одним з пріоритетних напрямів державної політики у сфері охорони здоров'я і соціального розвитку. На сьогодні в Україні діє закон "Про протидію захворюванню на ТБ" та затверджена Загальнодержавна цільова соціальна програма протидії ТБ на 2012-2016 роки. Також в даний час під чіткою координацією МОЗ України здійснюється розробка концепції та заходів нової програми протидії ТБ на 2017-2021 роки.
Крім того, питання боротьби з ТБ є предметом міжнародних зобов'язань України в частині виконання положень Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством по атомній енергії та їх державами-членами. Зараз відбуваються на національному рівні консультації з підготовки відповідного пакету документів для впровадження кращих світових практик в Україні.
Враховуючи, що Україна є активним членом Всесвітньої організації охорони здоров'я, в Україні почнеться впровадження нової глобальної стратегії ВООЗ "Покласти кінець ТБ" та плану дій щодо боротьби з ТБ для Європейського регіону ВООЗ на 2016-2020 рр., які будуть узяті за орієнтир нової концепції і нацпрограми протидії захворюванню на ТБ у 2017-2021 роках.
Існуюча ж система надання протитуберкульозної допомоги з надмірною кількістю протитуберкульозних ліжок, орієнтована на концентрацію хворих в умовах стаціонару, не відповідає сучасним міжнародним практикам, економічно обтяжлива і не дозволяє забезпечити охоплення населення, насамперед з уразливих груп, доступними та якісними послугами з профілактики, виявлення, діагностики та лікування ТБ.
Нагадаємо, що напружена епідситуація з туберкульозом може стати перешкодою на шляху до євроінтеграції України. Швидкі темпи поширення мультирезистентного туберкульозу в Україні є загрозою для сусідніх країн Європейського регіону і така напружена епідситуація з ТБ може бути перешкодою на шляху до європейської інтеграції країни. Боротьба з ТБ є предметом міжнародних зобов'язань України в частині виконання положень Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
Який відсоток хворих на туберкульоз можна вилікувати?
Згідно з рекомендаціями ВООЗ необхідно вилікувати мінімум 85% хворих чутливим ТБ і 75% хворих із стійкими формами ТБ (МРТБ).
Однак, в Україні низька ефективність лікування серед вперше виявлених хворих на ТБ з позитивним мазком становить 62%, а серед хворих МРТБ - 34%, у зв'язку з неякісним проведенням контрольованого лікування (особливо на амбулаторному етапі), відсутністю системи формування прихильності до лікування та високим рівнем стигми, безвідповідальним ставленням хворих до лікування.
У відомстві відзначають, що шанси на одужання має кожен хворий. Проте в разі тривалих перерв у лікуванні у хворих можуть формуватися форми туберкульозу з стійкістю майже до всіх протитуберкульозних препаратів, які майже невиліковні.
В цьому році МОЗ ініційовано впровадження нових протитуберкульозних препаратів, які вже використовуються в світі та доведено їх ефективність (бедаквилін, деламанід, претоманід), які істотно скорочують терміни лікування і підвищать його ефективність (тривалість лікування із стійкістю 1,5-2 роки, у разі застосування нових протитуберкульозних препаратів - близько 9 місяців) і дадуть додатковий останній шанс на одужання хворих із стійкістю майже до всіх протитуберкульозних препаратів.
Нагадаємо, у четвер, 24 березня, в усьому світі проходить День боротьби з туберкульозом. Щорічно з 9 млн людей, яким ставили діагноз туберкульоз, 3 млн навіть не проходять лікування.
Немає коментарів:
Дописати коментар