Вода – духовний код нації

13 червня працівники ЮЦГБ відвідали АШГ №3. Цією зустріччю ми починаємо цілий цикл заходів Тижня українознавства на водну тематику під загальною назвою «Символ води - духовний код нації».Сьогоднішня зустріч зібрала учнів 6-8 класів на історико-етнографічний захід «Вода і її образ в українському фольклорі».

Вода і її образ у фольклорі надзвичайно багатогранна. Життя і здоров’я, очищення й кохання — ось основні грані цього символу. Водою, як і вогнем, очищаються від бруду — і тілесного, й душевного.

Використовують воду й на благо людині, й на зло. Вода також виступає посередником між світом живих і потойбіччям, засобом для розкриття майбутнього.

За міфами й легендами різних народів, вода існувала ще до створення світу — у вигляді первісного “синього моря”. Саме з неї з’явилися за волею богів земля, сонце і все живе. Тому вода є символом вічності й заодно плинності часу.

Цікаві уявлення існували про вододіл між цим і тим світами. Вода є посередником між білим світом і світом померлих. На той світ у казках можна потрапити через криницю або переправившись через річку чи море. Вірування, згідно з якими вода була шляхом на той світ, відобразились у стародавньому обряді поховання, коли мерців клали в човен, а той човен або пускали на воду, або спалювали. Це повинно було прискорити й полегшити переправу душі на той світ. На Великдень кидали на воду шкаралупки із крашанок, таким чином ніби повідомляючи предкам, що їм уже час святкувати свій Великдень.

У казках часто зустрічаємо згадки про живу й мертву воду. Тала вода, чиста, джерельна — жива. Нею очищуються, п’ючи її чи купаючись у ній, набираються здоров’я. Очевидно, до цього ряду можна віднести й цілющу росу. Стояча вода, у трясовинах, болотах, — мертва. Таку воду населяє всяка нечиста сила, на неї в замовляннях шептухи посилають хвороби.

Здатність води до очищення лежить в основі багатьох обрядів, і календарних, і родинних. Вода широко застосовується в обрядах переходу з одного стану в інший (перша купіль немовляти, хрещення, весілля, ритуальне обмивання перед похованням).

 На свято Водохреща (19 січня), коли відбувався хресний хід до річки, сміливі хлопці купалися в ополонці, де священик посвятив воду, а дівчата вмивалися — щоб гарними бути.

На Великдень, принісши свячене додому, дівчата клали в миску червоні крашанки, наливали води й умивались, щоб бути ще кращими. Символіка очищення лежить і в основі християнського обряду хрещення. Досить веселим (особливо для хлопців) є другий день Великодніх свят — так званий “обливаний понеділок”. Хлопці поливають дівчат із відер водою і це дійство має яскраво виражену шлюбну символіку, хлопці намагаються облити саме “свою” дівчину.

 Вода ототожнюється зі здоров’ям. Про гарну, здорову дівчину кажуть, що вона “як з води вийшла”. Коли дитина швидко росте, здорова, кажуть, що це відбувається “легко, як з роси й води”. Для хворих влаштовували купання, обливання, вмивання. Їм радили качатися по росі. Росу збирали до схід сонця в день св. Юрія (6 травня), на Купала (7 липня). Лікувалися і свяченою водою — стрітенською та богоявленською. Під перший весняний дощ поспішали, щоб набратися здоров’я на весь рік.

Вода є речовиною, з якої виникає все, отож вона про все знає. Цьому потоку всезнаючої вічності — воді — довіряють дівчата свої вінки-долі на свято Купала. Запаливши свічки, прикріплені на вінках, дівчата спускають їх на воду й дивляться: в який бік вони попливуть, звідти й нареченого чекати.

Уявлення про воду як про вічність і нескінченний плин життя відображене і в українських фразеологічних зворотах та прислів’ях. Наприклад, якщо хочуть вказати, що якась подія буде нескоро, кажуть: “Ще до того багато води втече”.  Про те, що втрачене й не повернеться, говорять, що воно “пішло за водою”.  На випадок, коли людина хоче якимось чином повторити те, що було колись, але умови вже змінилися, теж є свій вираз: “Двічі в одну воду не вступиш”, а про тих, хто пішов із лиця землі, кажуть, що вони “канули у вічність”.

Віра у здатність води розкривати майбутнє відобразилася в українському вислові “як у воду дивився” — це коли хтось часом передбачить події, які надалі справді відбуваються.

В уявленнях давніх людей вода поєднувалася з іншими рідинами: молоком, кров’ю. Казали, що вода — то кров землі. Водночас: “Людська кров — не водиця, проливати не годиться”. У замовляннях, щоб спинити кров, намагалися словом змусити стати воду. Щоб у корів додалося молока, також приходили на поклін до води. Так, треба було набрати з трьох криниць води в одне цеберко, поставити її опівночі при місяці на зрубі криниці і, проказавши слова замовляння, дати ту воду випити корові.

Символічні зображення води - це прямі чи хвилясті лінії, «безконечник», орнаментальні зображення-зигзаги, хвилясті візерунки. Часто зустрічаємо символічні позначення води на посуді. У вишивці зигзагоподібні орнаментальні зображення внизу рушників, хвилясті візерунки на подолках сорочок також позначають воду. На писанках найпоширенішим знаком води є безконечник.

На завершення зустрічі, і щоб закріпити засвоєні знання, ми запропонували школярам зіграти в ерудит-вікторину "Вода не мутить ума", присвячену фразеологизмам про воду.

Як вже було сказано раніше, сьогоднішній захід є першим; основні заходи Тижня українознавства пройдуть 19 - 27 червня. Ми підготували різноманітні виставки-експозиції, поетичну презентацію, відео-вікторину, літературознавчий екскурс, інформаційний список, гру-вікторину. Заходи розраховані на широку читацьку аудиторію та пройдуть, крім відділів бібліотеки, також і у всіх школах міста.